Розумовий вік
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Розумовий вік — поняття в психології, яке співвідносить вік людини та її інтелектуальний рівень. Воно визначає інтелектуальний рівень конкретної дитини конкретного віку, порівняно з середнім інтелектом, характерним для дітей цього віку. Фізичний вік дитини зіставляється з її інтелектуальним рівнем, що визначається психологом за допомогою тесту. Результати тесту порівнюються з результатами тестів дітей того ж віку.[1]
Однак, розумовий вік може варіюватися, залежно від того, який саме вид розуму вимірюється. Інтелектуальний рівень дитини може бути середнім для дітей цього віку, але емоційно та ж сама дитина може бути недорозвинена. Наприклад, талановита шестирічна дитина може емоційно нагадувати трирічну.[2] «Розумовий вік» колись вважався спірним поняттям.[3]
Поняття «розумовий вік» вперше було запропоновано Альфредом Біне і Теодором Сімоном[en] в 1908 році. За основу було взято дослідження, що визначали рівень інтелектуального розвитку людини, порівняно з рівнем інтелекту людей такого ж віку. Тобто вік, в якому — за середньостатистичними даними — люди можуть вирішити тестові завдання такого ж рівня складності. У 1912 році Штерн запропонував формулу для розрахунку коефіцієнта інтелекту (IQ).