Румунська революція (1989)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Румунська революція 1989 року (рум. Revoluția română din 1989) — період насильницьких безладів у Румунії в грудні 1989 року, частина революцій 1989 року, які охопили країни Варшавського договору.[1] Румунська революція розпочалась у місті Тімішоара і згодом поширилась на всю країну, що призвело до відкритого судового процесу та страти комуністичного лідера країни Ніколае Чаушеску та кінця 42-річного комуністичного правління в Румунії. Це було останнє падіння комуністів в країні Варшавського договору під час подій 1989 року та єдине, де насильно повалили уряд та вбили лідера.
Румунська революція | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Осінь народів | |||||||
Площа Революції в Бухаресті під час революції, сфотографована з розбитого вікна готелю Athénée Palace | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Режим Чаушеску Румунська армія (до 22 грудня) Секурітате Румунська комуністична партія |
Противники Чаушеску Румунська армія (після 22 грудня) Фронт національного порятунку Дисиденти режиму | ||||||
Командувачі | |||||||
Ніколае Чаушеску † Єлена Чаушеску † |
Йон Ілієску та інші | ||||||
Втрати | |||||||
Вбито: 1 104 Поранено: 3 352 |
Ранні протести відбувалися в Тімішоарі в середині грудня, хоча соціально-економічний спад спостерігався в соціалістичній Румунії впродовж тривалого часу, особливо в період жорсткої економії 1980-х років. Заходи жорсткої економії були розроблені за участі Чаушеску з метою погашення зовнішнього боргу.[2] Потужна таємна поліція Секурітате стежила за усіма аспектами життя.[3] Проте цього не було достатньо, щоб повністю придушити волю людей, які в світлі останніх подій в сусідніх країнах почали все більше виступати за революцію та зміни в уряді.
Скоро після невдалого публічного виступу Чаушеску рядові військовослужбовці одноголосно перейшли на сторону протестувальників.[4] Безлади, вуличне насилля та вбивства в кількох румунських містах впродовж тижня змусили румунського диктатора разом з дружиною, віце-прем'єр-міністром Єленою Чаушеску, втекти 22 грудня з Бухаресту. Після їхнього захоплення в Тирговіште, вони в показовому процесі постали перед військовим трибуналом за звинуваченням в геноциді, нанесення збитків національній економіці та зловживанні владою для здійснення військових дій проти румунського народу. Їх визнали винними за всіма пунктами звинувачення і негайно стратили на Різдво 25 грудня 1989 року, ставши останніми особами, яких засудили до смерті та стратили у Румунії.
Сучасна Румунія розгорнулася в тіні режиму Чаушеску, разом зі швидким його падінням.[5][6] Фронт національного порятунку швидко взяв владу після повалення Чаушеску, пообіцявши провести вільні та справедливі вибори впродовж п'яти місяців. Обраний на виборах в травні наступного року, Фронт національного порятунку провів ряд економічних і демократичних реформ,[7] з наступними змінами в соціальній політиці, які були реалізовані наступними урядами.[8][9] З цієї точки зору Румунія стала більш інтегрованою із Заходом, ніж її колишні, хоч і прохолодні, відносини з Москвою. Румунія стала членом НАТО та Європейського Союзу у 2004 та 2007 році відповідно. Хоча демократичні реформи виявились відносно успішними,[10][11][12] економічні реформи виявились в значній мірі неефективними. Так, Румунія має одні із найбільших показників (а саме дитячої) бідності серед розвинених країн світу[13][14].