Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Світозар Бороєвич фон Бойна (нім. Svetozar Boroević von Bojna; 13 грудня 1856, Уметич — 23 травня 1920, Клагенфурт) — австро-угорський воєначальник, генерал-фельдмаршал (1 лютого 1918).
Світозар Бороєвич фон Бойна | |
---|---|
нім. Svetozar Boroević von Bojna | |
Народився | 13 грудня 1856[1][2][3] Меченчани |
Помер | 23 травня 1920 (63 роки) або 4 квітня 1920[1] (63 роки) Клагенфурт-ам-Вертерзеє, Австрія[1] |
Поховання | Віденський центральний цвинтар |
Країна | Австрія |
Діяльність | військовослужбовець, викладач університету |
Знання мов | німецька[4] |
Заклад | Терезіанська академія |
Учасник | Перша світова війна, Східний фронт (Перша світова війна) і Італійський фронт Першої світової війни |
Титул | барон |
Військове звання | фельдмаршал[d] |
Нагороди | |
Батько майбутнього фельдмаршала — граничар оберлейтенант Адам Бороєвич, мати — Стана, уроджена Коварбашич. Батьки Світозара належали до нечисленної і маловідомої генерації православних сербів[5][6][7] (за іншими даними мав хорватське походження[8][9]). Світозар навчався в піхотній кадетській школі в Лібенау. Служив у 52-му угорському піхотному полку в Граці. У 1878 році брав участь в окупації Боснії та Герцеговини. Відзначився при здобутті Сараєва. У 1880 році закінчив військову академію у Відні. Зарахований до Генерального штабу. З 1883 року служив у 63-й піхотній бригаді. У 1887—1891 роках викладав у Терезіанській військовій академії. З 1892 року був начальником штабу 19-ї, 18-ї та 27-ї піхотних дивізій.
З 1904 року — командир 12-го полку Королівського Хорватського домобранства. З 1912 року — командир 6-го армійського корпусу.
На чолі корпусу вступив у Першу світову війну в складі 4-ї армії Ауффенберга. Командував корпусом у Галицькій битві. У вересні 1914 змінив генерала Рудольфа Брудерманна на посаді командувача 3-ї армії, розбитої в Галицької битві. У жовтні змусив відступити 3-ю російську армію Радко Дмитрієва та деблокувати обложений Перемишль. Незабаром, однак, був змушений знову відступити перед новим російським ударом.
Восени 1914 і взимку 1915 року обороняв проходи в Карпатах проти 8-ї російської армії генерала Брусилова. Брусилову вдалося захопити Дукельский і Лупківський перевали, але не просунутися далі. Навесні 1915 року, після Горлицького прориву, брав участь у загальному наступі, зайняв Перемишль.
У червні 1915 року, після вступу Італії у війну проти центральних держав, переведений на Італійський фронт. Призначений командувачем 5-ї армії. Відбив кілька наступів переважаючих італійських сил. З 1917 року — командувач групи армій «Бороєвич», що складалася з 1-ї і 2-ї армій «Ізонцо». Змінив ерцгерцога Євгена на посаді головнокомандувача військ на Італійському фронті.
Після розпаду Австро-Угорщини, хотів набути підданство Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, куди увійшли хорватські землі, але уряд королівства позбавив його змоги там оселитися. Помер від інсульту. Похований на Віденському Центральному кладовищі.
У 1899 одружився з Леонтиною, дочкою оберста Фрідріха Ріттера фон Росснера. У них народився син Фрідріх (Фріц), названий на честь діда по матері.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.