Симаргл

Сима́ргл, Семаргл (староцерк.-слов. Симарьглъ, Семарьглъ, Сѣмарьглъ)  — божество пантеону Київської Русі з не цілком ясними функціями. Найчастіше його зображали у вигляді крилатого собаки. Входив до числа шести божеств, ідоли яких були встановлені в Києві за князя Володимира у 980 році — відразу після Стрибога і перед Мокошшю^[1].

Симаргл
Можливе зображення Симаргла на Борисоглібському соборі в Чернігові
Божество в	слов'янська міфологія
Частина від	слов'янська геральдикаd
Медіафайли у Вікісховищі

Етимологія

Згідно з гіпотезою Камілли Тревер, ім'я та образ Симаргла — іранське запозичення, походить від міфічного птаха Сенмурва. Функцією його було сполучення між світами^[2].

Алесандер Брюкнер пов'язував ім'я божества з житом (старопольське reż, російське рожь, польське rżysko, литовське rugis)^[3].

Писемні згадки

Симаргл згадується в «Повісті минулих літ» поміж богів, яким князь Володимир Великий встановив ідоли в Києві у 980 році^[4].

У «Слові христолюбця» міститься докір християнам, які вірять у «Сима і Ргла». Такий поділ імені на два свідчить, що переписувачі вже не розуміли, хто такий Симаргл^[4].

Культ Симаргла

Його зображення у вигляді напівпса-напівптаха у XII—XIII ст. було на Русі дуже популярним як на імпортованих товарах, так і у власному декоративному мистецтві. Він поставав стражником дерева життя, часом постаючи як два персонажа, що оточують дерево. Його зображення на кераміці ІХ-Х ст. знайдено в Ґнєздові (Силезія)^[5].

Трактування образу

Борис Рибаков убачав у Симарглі божество насіння, ростків і коренів злаків, посланця богів, можливо, пов'язаного з Мокошею. Вигляд Симаргла в мистецтві Рибаков описував як «собако-птаха» чи грифона. З часом Симаргла замінив Переплут, споріднений з литовським Пергрубієм — «розмножником рослин»^[6].

Володимир Гнатюк припускав, що Симаргл міг бути запозиченням, яке відбулося незадовго до прийняття на Русі християнства^[7]

Згідно з Александром Ґейштором, образ Симаргла на Русі міг дублювати магічний віщий птах Паскудь, доставник поганих новин, запозичений із осетинських переказів. Імовірно, що Симаргла запозичили на Русі від сарматів у перших століттях нової ери^[5].

В сучасній українській культурі

Нарукавний знак 71 окремої єгерської бригади

Симаргл є центральним елементом нарукавного знаку 71-ї окремої єгерської бригади та 158-ї окремої механізованої бригади

Нарукавний знак 158-ї механізованої бригади

Див. також

• Гриф (міфологія)
• Сімург