Сковорода Григорій Савич
український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Сковорода Григорій Савич?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Григо́рій Са́вич Сковорода́ (22 листопада (3 грудня) 1722(17221203), Чорнухи, Лубенський полк, Гетьманщина, Російська імперія, нині Полтавська область, Україна — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина, Російська імперія) — український філософ-містик[3][4][5], богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом».
Григорій Савич Сковорода | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Григорій Сковорода | |||
Народився |
22 листопада (3 грудня) 1722(1722-12-03) Чорнухи, Лубенський полк, Гетьманщина | |||
Помер |
29 жовтня (9 листопада) 1794(1794-11-09) (71 рік) Пан-Іванівка, Золочівський повіт, Харківське намісництво, Російська імперія | |||
Поховання | Сковородинівка | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | прозаїк, поет | |||
Сфера роботи | поезія, література[1], філософія[1], ліризм[d][1] і байка[1] | |||
Alma mater | Києво-Могилянська академія | |||
Мова творів | слов'яноруська, староукраїнська, латинська[⇨] | |||
Напрямок | бароко[2] | |||
Жанр | філософський трактат, байка, вірш | |||
Батько | Сава Сковорода | |||
Мати | Пелагея Сковорода | |||
| ||||
Сковорода Григорій Савич у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Навчався в Києво-Могилянській академії (вищої освіти не здобув). Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці. Власної філософської системи не створив. Не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
Григорій Сковорода писав свої твори різновидами староукраїнської літературної мови: художні та філософські твори слов'яноруською (слов'яноукраїнською), поезії та байки — книжною українською (у ній менше церковнослов'янських елементів). Частину листування Сковорода вів також латинською мовою.[6][⇨]