Сідні ван ден Берг

Сідні ван ден Берг (нід. Sidney van den Bergh; нар. 20 травня 1929, Вассенаар, Нідерланди) — канадський астроном^[6], член Лондонського королівського товариства, офіцер Ордена Канади.

Сідні ван ден Берг
Народився	20 травня 1929(1929-05-20)[1][2] (95 років) Вассенаар, Південна Голландія, Нідерланди
Країна	Канада
Діяльність	астроном, викладач університету
Alma mater	Лейденський університет Принстонський університет Університет штату Огайо Геттінгенський університет
Галузь	астрономія[3]
Заклад	Торонтський університет
Науковий керівник	Alfred Behrd
Аспіранти, докторанти	René Racined[4]
Членство	Лондонське королівське товариство МАС
Батько	Sidney J. van den Berghd[5]
Мати	Sibendiena Marya van den Bergd[5]
У шлюбі з	Roswitha Koroppd
Родичі	Samuel van den Berghd
Нагороди	член Лондонського королівського товариства премія Грубера з космології (2014) призова лекція Петрі (1999) лекція Генрі Норріса Рассела (1990) медаль Кетрін Брюс (2008)

Інтерес до науки виявив з раннього дитинства, вчився читати за книгами з астрономії. Крім астрономії, любив геологію та археологію. Батьки подарували йому книги про науку, телескоп, мікроскоп, хоча вони хотіли йому більш практичної кар'єри, а зайняття астрономією вважали лише хобі.

Від 1947 до 1948 року навчався в Лейденському університеті (Нідерланди). Продовжив навчання у Принстонському університеті на стипендію, де 1950 року здобув ступінь бакалавра мистецтв. У грудні 1950 року жив у Колумбусі (Огайо) та підтвердив інтерес до астрономії^[7]. Здобув ступені магістра в Університеті штату Огайо (1952) та доктора природничих наук (Dr. rer. nat.) у Геттінгенському університеті (1956).

Викладав в університеті штату Огайо від 1956 до 1958 року, перш ніж переїхати до Торонто 1958 року, де пройшла перша частина його кар'єри в обсерваторії ім. Девіда Данлепа^[en] (ОДД) Університету Торонто. В ОДД він увів інновації, зокрема: розширення обладнання, використання комп'ютерів та багатоколірної фотометрії. При тому, що напрямом його досліджень був Місяць та інші частини Сонячної системи, він більш відомий своїми роботами з позагалактичної астрономії про туманності, зоряні скупчення, змінні зорі, наднові, а пізніше — оновлення оцінки віку Всесвіту. Відкрив галактику Андромеда II^[8].

Друга частина його кар'єри почалася 1978 року у Вікторії (Британська Колумбія), в Домініонській астрофізичній обсерваторії^[en], директором якої його призначено 1977 року. Посаду він обійняв 1978 року і перебував на ній до 1986 року, коли пішов на пенсію і нову роль головного наукового співробітника на неповний робочий день^[9]. Був президентом Канадського астрономічного товариства та віце-президентом Міжнародного астрономічного союзу від 1972 до 1982 року.

Починаючи від 1982 року, був головою і головою правління корпорації телескоп Канада-Франція-Гаваї на острові Гаваї.

Нагороди та звання

Нагороди

• Член Лондонського королівського товариства (1988)
• Медаль Першої національної науково-дослідної Ради президента з науки (1988)
• Премія Генрі Норріса Рассела (1990)
• Премія Кіллама (1990)^[10]
• Офіцер Ордену Канади (1994)
• Премія Карлайль С. Білс (1998)
• Медаль Кетрін Брюс (2008)
• Премія Грубера з космології (2014)^[11]

Названо на його честь

• Астероїд (4230) Ван ден Берг^[12]
• Комета Ван ден Берга (яку він відкрив 1974 року)

Примітки

1. SNAC — 2010.

   d:Track:Q29861311
2. Енциклопедія Брокгауз

   d:Track:Q237227
3. Czech National Authority Database

   d:Track:Q13550863
4. Astronomy Genealogy Project

   d:Track:Q109608818
5. Lundy D. R. The Peerage

   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
6. McNicholl, Martin K., Van den Bergh, Sidney, The Canadian Encyclopedia, Historica Foundation, архів оригіналу за 21 вересня 2017, процитовано 16 грудня 2008 Источник. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 25 лютого 2018.
7. Van den Bergh, Sidney (5 січня 1951), Solar Distances, The New York Times, т. 100, № 33949, с. 20, ISSN 0362-4331, архів оригіналу за 22 жовтня 2012, процитовано 25 лютого 2018 Источник. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 25 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1:Сторінки з посиланнями на джерела, що мають непридатні URL (посилання)
8. McConnachie, A. W.; Irwin, M. J.; Ferguson, A. M. N.; Ibata, R. A. (2005), Distances and metallicities for 17 Local Group galaxies, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 356 (4): 979—997, doi:10.1111/j.1365-2966.2004.08514.x
9. Illusion May Shed Light on Fate of the Cosmos, The New York Times, т. 140, № 48546, 21 березня 1991, с. B10, ISSN 0362-4331, архів оригіналу за 26 лютого 2018, процитовано 25 лютого 2018 Источник. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 25 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1:Сторінки з посиланнями на джерела, що мають непридатні URL (посилання)
10. Profile: Sidney Van den Bergh, GCS Research Society, 2007, архів оригіналу за 1 січня 2013, процитовано 17 грудня 2008 Источник. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 25 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1:Сторінки з посиланнями на джерела, що мають непридатні URL (посилання)
11. Belangrijke prijs voor Nederlandse astronoom, Nu.nl/ANP, 10 червня 2014, архів оригіналу за 5 липня 2020, процитовано 10 червня 2014 Источник. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 25 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1:Сторінки з посиланнями на джерела, що мають непридатні URL (посилання)
12. Canadian Asteroids, The Royal Astronomy Society of Canada, 22 липня 2008, архів оригіналу за 1 лютого 2009, процитовано 19 січня 2009 Источник. Архів оригіналу за 1 лютого 2009. Процитовано 25 лютого 2018.

Посилання

• Retired NRC Astronomer Wins Prestigious International Award