Текуча (Уманський район)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Теку́ча — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області. Площа територіальних меж сільської ради становить 4789,6 га, села — 481,2 га.
село Текуча | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Уманський район |
Рада | Ладижинська сільська рада |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засноване | 1732 |
Перша згадка | 1732 (292 роки) |
Населення | ▼930 |
Територія | 47,896 км²[1] |
Площа | 4,812 км² |
Густота населення | 0 осіб/км² |
Поштовий індекс | 20380 |
Телефонний код | +380 4744 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°34′30″ пн. ш. 30°19′28″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
187 м[2] |
Водойми | Ятрань, Текуча |
Місцева влада | |
Адреса ради | 20380, Черкаська обл., Уманський район, с. Текуча |
Карта | |
Мапа | |
В книзі 1895 року, автором якої є В.Б.Антонович, яка має назву "Археологічна мапа Київської губернії" зазначено, що в селі є великий курган під назвою Сорока.
В книзі Похилевича 1864 року "Сказання про населені місцевості Київської губернії" вказано, що Текуча село в 5 верстах від Ладижинки, отримало свою назву від ручая, який бере своє начало вище поселення, і впадає в Ятрань, а саме село розташоване по обидва боки цього ручая. Ця річечка названа Текучою із-за швидкої та стрімкої течії з невеликого болотного озерця, яке має назву Вікнина чи вікно (в ориг. "Окнина"), яке на думку простого люду не має дна. Через це вікно вода ніби-то проривається на поверхню землі. Це озерце в минулі часи здавалося настільки небезпечним, що мешканці завалили його (стовбурами дерев) колодами. Але нині те озеро висохло так, що в часи засух вимушені розкопувати і очищати його аби добути воду. За словами мешканців село виникло на початку минулого століття вихідцями з інших сусідніх поселень, яких привабило те місце волею та багатством пасовищ та степу. До 1809 року Текуча з навколишніми селами належала Уманському маєтку Потоцьких. В цьому році (має на увазі 1809 р.) Болеслав Потоцький продав Текучу з деякими іншими селами Людовіку Шолайському, а останній в 1826 році, при видачі своєї дочері Єфросинії за графа Генріха Тишкевича, віддав їй село в придане. В 1848 році викупив Текучу поручик бувших польських військ Владислав Држевецький. Загалом мешканців в селі: православних 1673, римських католиків 11; землі 3676 десятин. Одна з могил в селі називається Сорокою. Має дерев'яну церкву во ім'я Івана Богослова, збудована першочергово в 1762 році. Ця церква згоріла в 1797 році, а на наступний рік збудована нова невелика, яка проіснувала до 1844 року, яку із-за тісноти було розібрано, а на її місці збудована нинішня хрестоподібна дерев'яна. По штатах церква 5 класу; землі має 39 десятин. В ній виділяється чудотворний образ святителя Миколая, якого дивом врятували під час пожежі 1797 року.
Під час Голодомору 1932—1933 років комуністи убили голодом, тільки за офіційними даними, 98 мешканців села[3].
Кількість населення за даними перепису 2001 року становила 1040 осіб. Станом на 2009 рік населення становило 930 осіб, у селі було 605 дворів[1].
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[4]:
Мова | Чисельність, осіб | Доля |
---|---|---|
Українська | 1 039 | 99,90 % |
Інше | 1 | 0,10 % |
Разом | 1 040 | 100,00 % |
В Текучій народилися:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.