д-р[1] Костянтин Гнатович Телішевський (за тогочасним правописом — Константин;[1] 28 серпня 1851, с. Славна біля Зборова / 1851, с. Білка — 21 квітня 1913, м. Бучач) — український галицький правник, громадський діяч. Цісарсько-королівський нотар.[2] Швагер правника, москвофіла Діонисія Кулачковського. Один з діячів «Нової ери».
 | Частина інформації в цій статті застаріла. |
| Костянтин Телішевський | |
|---|---|
| Константин Телїшевский | |
 | |
| Народився | 28 серпня 1851 с. Славна, нині або с. Білка біля Перемишлян |
| Помер | 21 квітня 1913 (61 рік) м. Бучач, нині Тернопільська область |
| Поховання | Личаківський цвинтар, поле № 7 |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Львів, Бучач |
| Діяльність | нотаріус, громадський діяч |
| Alma mater | юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] і член Палати Цислейтаніїd |
| Конфесія | греко-католик |
| У шлюбі з | Теодора Зубрицька |
Життєпис
Народився 28 серпня 1851 року (за іншими даними 1851-го в с. Білка,[3] нині Перемишлянський район) в с. Славна[4] (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Тернопільська область, Україна) в сім'ї пароха села Білка (нині Перемишлянський район)[3] о. Ігнатія (Гната) Телішевського.
Навчався у Львові: спочатку в ґімназії, потім на правничому факультеті Львівського університету. Працював нотарем у Турці, його обирали віце-маршалком Турківської повітової ради. Від 1889 до 1895 року — посол до Галицького крайового сейму 6-го скликання[4] (обраний від IV курії в окрузі Турка — Бориня[1]). Його кандидатуру узгодили український і польський виборчі комітети[5]. Входив до складу і був секретарем «Руського клубу»[1] до виходу з нього 24 травня 1894 року[6].
Відіграв важливу роль в організації угоди між українською та польською фракціями Галицького сейму 1890 року («нова ера»[3]). Зокрема, 17 жовтня 1890 р. зустрівся з намісником Галичини графом Казимиром Бадені. 24 листопада 1890 р. разом з Омеляном Огоновським, Костем Левицьким, Олександром Барвінським, Корнилом Мандичевським, митрополитом Сильвестром Сембратовичем брав участь у прес-конференції графа К. Бадені, на якій підвели підсумки попередніх переговорів.
Від 1891 до 1897 року — посол до Райхсрату, обраний від 14 сільського округу (судові повіти Самбір, Старе місто, Стара Сіль, Турка, Бориня, Рудки, Комарно, Лука)[7], 1897 року припинив активну політичну діяльність (повністю[3]). Переїхав до Бучача, де працював нотарем.
Один зі співробітників, щирих дорадників міського голови Бучача Климентія Рогозинського (поряд з парохом, деканом (УГКЦ) Бучача о. Денисом Нестайком та іншими[8]).
Дружина — Теодора Зубрицька (1862—1898).
Помер 21 квітня 1913 року в м. Бучач (нині Тернопільська область, Україна). Похований у родинному гробівці Зубрицьких-Телішевських на Личаківському цвинтарі Львова, поле № 7[9].
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
