Українізація
політичне просування й упровадження елементів української мови й української культури в різних сферах суспільного життя / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Українізація?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Українізація — розширення суспільних функцій української мови, впровадження її до офіційного вжитку в державній, політичній, громадській і культурно-освітніх установах та організаціях у 20-х роках на території УСРР та в місцях компактного проживання українців в інших республіках СРСР[1].
Нейтральність цієї статті під сумнівом. (жовтень 2013) |
Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
Русифікаційною політикою царського уряду українську мову було усунено з державних установ, школи, всіх сфер суспільної діяльності народу, що обмежило її функціонування, створило вкрай несприятливі умови для її розвитку. В роки УНР і за Гетьманату було відновлено українську пресу, українською мовою здійснювалося книгодрукування, викладання у школах, заснованих УАН. Більшовицька влада спершу поставилася до перспектив розвитку української мови досить прохолодно[1].
У першій половині XX століття була політикою громадських організацій, урядів Української Народної Республіки й Української РСР, а також на українських етнічних територіях у складі РРСФР (до грудня 1932 року). Радянська українізація 1920—1930-х років була складовою загальносоюзної кампанії коренізації, метою якої було розширити комуністичну партійну мережу на місцях із залученням корінного населення.[2] Необхідною умовою для коренізації було урахування національних особливостей та інтересів неросійських народів[3].
Із початком Другої світової війни та швидкою поразкою Другої Польської республіки відбувалася на контрольованих Німеччиною українських етнічних територіях за ініціятиви місцевих громад та організацій і пасивного співчуття та не протидії німецької адміністрації. Так само, як і на західноукраїнських землях, включених до складу УРСР, цей процес відбувався прямими адміністративними методами. У цьому випадку було кардинально згорнуто політику польської адміністрації, щодо полонізації українського населення.
Після відновлення незалежности 1991 року цей термін стосується політики влади та діяльності громадських організацій України.