Харківська трагедія
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Харківська трагедія — спалення в'язниці НКВС разом з ув'язненими на вулиці Чернишевській в Харкові. Це був прояв тактики випаленої землі з метою знищення «ворогів народу»[1].
Подія сталася під час відступу з міста частин Червоної армії у 1941 році. У результаті було спалено 1200 осіб. Були чутки, які зафіксував письменник Дмитро Чуб, що серед загиблих був режисер Іван Юхименко з дружиною та дітьми[2], але він помер в 1943 році в лікарні в'язниці в Казані[3]. Решту в'язнів вивели з міста та спалили у селі Непокрите[4].