Хо Ші Мін
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Хо Ші Мін (у багатьох джерелах Хо Ши Мін[1][2][3][4][5][6]тощо[7]; в'єт. Hồ Chí Minh, кит. 胡志明, 19 травня 1890 — 2 вересня 1969) — в'єтнамський революціонер, державний діяч. Справжнє прізвище — Нгуєн; інший псевдонім Нгуєн Ай Куок (в'єтн. Nguyễn Ái Quốc, 阮愛國, «Нгуен-патріот»). З 1920-х років активіст Комінтерну, відвідував Москву (перший раз 1923 року) і (під ім'ям «Нюен-Ай-квак») давав інтерв'ю для журналу «Огонёк» Осипу Мандельштаму[8]. У 1960-их був широко відомим як «Дядечко Хо». Ідеологічно марксист-ленініст, він був головою та першим секретарем Робітничої партії В’єтнаму.
Хо Ші Мін Hồ Chí Minh | |||
| |||
---|---|---|---|
2 березня 1946 — 2 вересня 1969 | |||
Попередник: | Посаду започатковано | ||
Наступник: | Посаду ліквідовано | ||
| |||
2 березня 1946 — 2 вересня 1969 | |||
Попередник: | Посаду започатковано | ||
Наступник: | Тон Дик Тханг | ||
| |||
2 вересня 1945 — 20 вересня 1955 | |||
Попередник: | Посаду започатковано | ||
Наступник: | Фам Ван Донг | ||
| |||
1 листопада 1956 — 10 вересня 1960 | |||
Попередник: | Чионг Тінь | ||
Наступник: | Ле Зуан | ||
Ім'я при народженні: | в'єт. Nguyễn Sinh Cung | ||
Народження: |
19 травня 1890(1890-05-19) Кімлієн, повіт Намдан, провінція Нгеан, Французький Індокитай | ||
Смерть: |
2 вересня 1969(1969-09-02) (79 років) Ханой, ДРВ | ||
Причина смерті: | серцева недостатність | ||
Поховання: | Мавзолей Хо Ші Міна, Ханой | ||
Національність: | В'єтнамець | ||
Країна: | ДРВ, В'єтнам, Аннам і Французький Індокитай | ||
Релігія: | Vietnamese folk religiond | ||
Освіта: | Комуністичний університет трудящих Сходу | ||
Партія: |
1) ФКП (1920–1930) 2) ПТВ (з 1930) | ||
Батько: | Нгуєн Шинь Шак | ||
Мати: | Хоанг Тхі Лоан | ||
Автограф: | |||
Нагороди: | |||
Висловлювання у Вікіцитатах | |||
Роботи у Вікіджерелах |
Був Прем'єр-міністром (1946–1955) і президентом (1955–1969) Північного В'єтнаму.
Хо Ші Мін був поліглотом, володів французькою, англійською, китайською, італійською, російською, в'єтнамською та есперанто мовами. Завдячуючи його ставленню до ідеї міжнародної планової мови, есперанто у В'єтнамі отримав добре поширення та розвиток: визнані есперанто-поети отримують державні премії, міжнародне радіо В'єтнаму веде мовлення есперантською, тощо[9].