Хронічний біль
хвороба / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Хронічний біль?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Хронічний біль — стійкий довготривалий больовий синдром.
Хронічний біль | |
---|---|
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | MG30 |
МКХ-10 | |
eMedicine | article/310834 |
MeSH | D059350 |
![]() |
Гострий біль у випадку захворювання або травми може переходити у хронічний біль. Швидкість хронізації гострого болю залежить від генетичних факторів, особливостей нервової системи, гормонального фону хворого.
У медицині різницю між гострим та хронічним болем часто визначають довільним інтервалом часу з моменту появи; два найчастіше використовувані маркери це 3 та 6 місяців з моменту початку,[1] хоча деякі дослідники вважають перехід від гострого до хронічного болю відбувається через 12 місяців.[2] Інші застосовують термін гострий біль, якщо він триває менше 30 днів, хронічний до болю тривалістю понад півроку та підгострий до болю, який триває від одного до шести місяців.[3] Поширеною альтернативною дефініцією «хронічного болю» є «біль, що виходить за очікувані межі періоду одужання».[1]
Епідеміологічні дослідження виявили, що від 10,1 % до 55,2 % людей у різних країнах мають хронічний біль.[4]
Хронічний біль може зароджуватися в тілі, або в головному або спинному мозку. Його часто важко лікувати. Спочатку рекомендують різні неопіоїдні ліки, залежно від того, чи походить біль від пошкодження тканин чи є нейропатичним.[5][6] Психологічні методи лікування, це і когнітивно-поведінкова терапія та терапія прийняття та відповідальності може бути ефективною для покращення якості життя людей, які страждають на хронічний біль. Водночас часто саме віра людини в повне одужання надає хворому на хронічний біль суттєву підтримку. Деякі люди з хронічним болем можуть отримати користь від лікування опіоїдами.[7][8] Для людей, які страждають на болі не пов'язані з раком, застосування опіатів рекомендують лише в тому випадку, коли в історії немає ані психічних розладів, ані зловживання психотропними речовинами, і терапію слід припинити, якщо вона не дієва.[9]
Сильний хронічний біль пов'язаний із збільшенням 10-річної смертності, особливо від серцевих захворювань та респіраторних захворювань. Люди з хронічним болем схильні до депресії, тривоги та порушень сну; це кореляції, і часто не зрозуміло, який фактор є першопричиною. Хронічний біль може сприяти зниженню фізичної активності через страх посилити біль, що часто призводить до збільшення ваги. На інтенсивність болю, контроль над болем та стійкість до болю впливає рівень соціальної підтримки, яку отримує людина з хронічним болем.