Церква Івана Предтечі (Керч)

Церква Івана Предтечі — церква в Керчі, належить до найдавніших зразків сакральних споруд зниклої Візантії, Криму, сучасної України.

Церква Іоана Предтечі
Церква Іоана Предтечі
45°21′05″ пн. ш. 36°28′33″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Крим, Керч
Архітектор	Олександр Дігбі (Дігбій)d і Амбарцум Карапетов
Початок будівництва	8 століття н. е.
Кінець будівництва	1757
Відбудовано	8 століття н. е.
Належність	УПЦ МП
Єпархія	Феодосійська єпархія УПЦ (МП)
Стан	Пам'ятка культурної спадщини України
Епонім	Іван Хреститель
Присвячення	Іван Хреститель
Вебсайт	feodeparch.com/hramyi-eparhii/kerchenskoe-blagochinie/kafedralnyiy-sobor-svyatogo-ioanna-predtechi-goroda-kerchi.html
Церква Івана Предтечі (Керч) (Автономна Республіка Крим)
Церква Івана Предтечі у Вікісховищі

Марка Укрпошти «Церква Івана Предтечі, м. Керч, АР Крим» із серії «Національні меншини в Україні. Греки» (2019)

Назва

До 30-х років XIV століття храм не згадувався в письмових джерелах^{[Л 1]}. Першою згадкою можна вважати опис Ібн Батути, який відвідав Корчев (Керч) в 1334 році та провів ніч в церкві, назву якої не згадував^{[Л 2]}. За словами автора біографії мандрівника, Тимофеєва І. В., церква, яку описав Ібн Батута — це храм, відомий нині як храм Івана Предтечі^{[Л 3]}.

На честь Івана Предтечі церква була освячена лише в кінці XVIII або початку XIX століття, а до того мала іншу назву^{[Л 1]}. У 1634 році Еміддіо Дортеллі д'Асколі, голова місії домініканців, який носив номінальний титул префекта Кафи і Татарії, відвідав Керч. За його словами «всередині фортеці знаходиться не дуже велика церква, в ім'я св. Георгія, що належить грекам, в якій є вівтар з куполом, підтримуваним чотирма чудовими колонами з мармуру. На верху цього купола видніється дуже багато раковин, устричних і інших морських, так врослих в камінь, що вони здаються такими, що як би знаходяться на місці свого походження». На думку Олександра Бертьє-Делагарда д'Асколі помилявся і переплутав монастир св. Георгія (Кетерлес) з церквою Івана Предтечі. Однак церква на той час дійсно могла мати ім'я Святого Юрія, адже невідомо, в честь якого святого церква була освячена після побудови^{[Л 1]}. Лише в останній чверті XVIII століття церкву стали називати в документах «церквою Святого Івана» і «Івано-Предтечінською»^{[Л 4][К 1]}.

Історія

Повз храм століттями ходили прочани та мешканці різних країн, не здогадуючись про наявність храму, вік якого сягав в глиб віків. На незвичну вівтарну частину звернули увагу наприкінці 1980-х рр. під час ремонту церкви 1757 р. Товсті нашарування тиньку робили вівтарну частину храму схожою на сільську, повністю ховаючи її первісний вигляд і форми. Під час реставрації знято близько 1 метра пізніх нашарувань.

Характеристики споруди

Центрична, хрестовокупольна за планом, увінчана однією банею. В східній частині три апсиди, середня вища за бічні. Фасад з півдня прикрашений перспективними порталами з вузькими вікнами. Стіни викладені з тесаних брил каменю, що межують з поясами плінфи. Під час реставрації навколо вівтарної частини знято пізній шар ґрунту заради розкриття первісних підмурків стародавньої частини. Прибудова з заходу міститься на сучасному рівні ділянки та вища за стародавній, відрізняється як матеріалом стін без використання плінфи, так і стилем.

Будівлі повернуті дахи з черепиці за історичними аналогами. Внутрішній простір підсилено металевими балками через небезпеку руйнації найдавнішого з сакральних храмів Криму та України. Науковці датують його восьмим століттям нашої ери (8 ст. н. е.)

Внутрішнє оздоблення

Іконостас церкви був виконаний з горіхового дерева з різьбою, позолотою та древнім живописом. Престол церкви стояв на чотирьох мармурових стовпах, верхня дошка була з сірого каменю. Баня церкви спиралася на чотири мармурові стовпи, кожний мав в обсязі 6 чвертей. Мармурові стовпи після підняття долівки були висотою 3 метри. Долівка в церкві була піднята під час реставрації більше ніж на півтора метра. Довжина церкви в 1801 збільшена і в той час були прибудовані хори. В церкві були образи Богоматері та Івана Предтечі. В церкві знаходилася мармурова дошка зі стопою.

Територія упорядкована, викладена кам'яною бруківкою, проведено озеленення ділянки.

Галерея

• 
  Вівтарна частина церкви Івана Предтечі. стан на 2009 р.
• 
  Дзвіниця доби класицизму
• 
  Дзвіниця церкви, прибудована в стилі класицизму.
• 
  Східний фасад
• 
  Середхрестя церкви Івана Предтечі.
• 
• 
• 

Коментарі

1. Сумароков О. П. в 1779 році назвав церкву Грецькою^{[Л 5]}.
   Архієпископ Херсонський і Таврійський Гавриїл в 1848 році називав її «Івано-Предтечінська, Грецька»^{[Л 6]}.

Література

1. Науменко В. Е., Пономарев Л. Ю. К дискуссии о времени строительства церкви Иоанна Предтечи в Керчи: историографический экскурс / Ред.-сост. Зинько В.Н., Зинько Е.А. // XVI Боспорские чтения. — Керчь, 2016. — С. 325—331.
2. Ибн Баттута. Из описания путешествий Ибнбатуты // Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. — СПб., 1884. — Т. 1. Извлечения из сочинений арабских. — С. 280.
3. Тимофеев И. В. Ибн Баттута. — М. : Молодая гвардия, 1983. — 272 с. — (Жизнь замечательных людей)
4. Пономарев Л. Ю., Бейлин Д. В., Бейлина С. А. Церковь Иоанна Предтечи и греки Керчи (третья четверть XVIII – начало XX в.) // Этнография Крыма XIX–XXI вв. и современные этнокультурные процессы. — Вип. 3. — С. 201—211.
5. Сумароков А. П. Путешествие по всему Крыму и Бессарабии в 1799 году, Павлом Сумароковым. С историческим и топографическим описанием всех тех мест. — Москва, 1800. — С. 71.
6. архиепископ Гавриил. Хронологико-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической // Записки Одесского общества истории и древностей. — Одесса, 1848. — Т. 2. — С. 198.

Джерела

• журнал «Знание — сила», № 10, 1987 (рос)
• журнал «Архітектура України», № 1, 1991