Черненко Костянтин Устинович
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Костянти́н Усти́нович Черне́нко (11 (24) вересня 1911(19110924), с. Велика Тесь, Красноярський край, Російська імперія — 10 березня 1985, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський партійний та державний діяч, з 1984 генеральний секретар ЦК КПРС і голова Президії Верховної Ради СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1966—1971 роках. Член ЦК КПРС у 1971—1985 роках. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з 3 жовтня 1977 по 27 листопада 1978 року. Член Політбюро ЦК КПРС з 27 листопада 1978 по 10 березня 1985 року. Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань.
Черненко Костянтин Устинович | |
---|---|
Генеральний секретар ЦК КПРС | |
13 лютого 1984 — 10 березня 1985 | |
Попередник | Юрій Андропов |
Наступник | Михайло Горбачов |
Голова Президії Верховної Ради СРСР | |
11 квітня 1985 — 10 березня 1985 | |
Попередник | Василь Кузнецов (в.о) |
Наступник |
Василь Кузнецов (в.о) Андрій Громико |
Член Політбюро ЦК КПРС | |
27 листопада 1978 — 10 березня 1985 (кандидат з жовтня 1977 по 27 листопада 1978) | |
секретар ЦК КПРС | |
5 березня 1976 — 13 лютого 1984 | |
Народився |
11 (24) вересня 1911 Bolshaya Tesd, Novosyolovsky Districtd, Красноярський край, СРСР[1] |
Помер |
10 березня 1985(1985-03-10)[2][3][…] (73 роки) Москва, СРСР[4] |
Похований | Некрополь біля Кремлівської стіни |
Відомий як | політик |
Країна | СРСР |
Alma mater | Державний педагогічний університет імені Іона Крянге і вища партійна школа |
Політична партія | КПРС |
У шлюбі з | Черненко Аннаd |
Діти | Albert Chernenkod |
Релігія | атеїзм |
Нагороди | |
Підпис | |
Працював у апараті комсомолу і партії: 1948—1956 рр. у відділі пропаганди ЦК КП Молдавії як співробітник Леоніда Брежнєва, який 1956 р. висунув його до центрального апарату в Москві; з 1960 р. Черненко став шефом апарату Президії Верховної Ради СРСР, згодом керівником особистого секретаріату Брежнєва. Після смерті Юрія Андропова (9 лютого 1984) Черненко став генеральним секретарем ЦК КПРС. Черненко не згадував свого українського походження і протягом своєї кар'єри не мав стосунку до українських справ.