Яцимирський Віталій Костянтинович
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Віталій Костянтинович Яцимирський (30 вересня 1941, Ташкент — 21 травня 2011, Київ) — український фізико-хімік, педагог. Доктор хімічних наук (1986), професор. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003), соросівський професор. Дослідник перспективних каталітичних систем, кластерного каталізу, розробник високочутливих газових сенсорів.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яцимирський.
Коротка інформація Віталій Яцимирський, Народився ...
Віталій Яцимирський | |
---|---|
На святкуванні свого 60-річчя, 2001 рік | |
Народився |
30 вересня 1941(1941-09-30)
Ташкент, Узбецька РСР |
Помер |
21 травня 2011(2011-05-21) (69 років) Київ, Україна |
Поховання | Берковецьке кладовище |
Alma mater | Івановський хіміко-технологічний інститут (1963) |
Галузь | фізична хімія |
Заклад | Київський державний (національний) університет імені Тараса Шевченка (1963—2011) |
Посада | доцент, професор, завідувач кафедри |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор хімічних наук (1986) |
Відомі учні | Олена Іщенко, Лариса Філіппова, Людмила Олексенко, Віталій Діюк |
Членство | голова секції фізичної хімії Українського хімічного товариства, академік-секретар відділення хімії та хімічної технології Академії наук вищої школи України |
Відомий завдяки: | дослідженням перспективних каталітичних систем, кластерного каталізу, створенню високочутливих газових сенсорів |
Батько | Костянтин Яцимирський |
Брати, сестри | Анатолій Яцимирський |
Нагороди |
Закрити
Майже пів століття — науковий співробітник та педагог Київського державного (національного) університету імені Тараса Шевченка (1963—2011), з яких 17 років — завідувач кафедри фізичної хімії. Автор понад 300 наукових робіт, низки авторських свідоцтв на винаходи. Учень професорів Мойсея Товбіна та Георгія Баталіна[1].