Александер Духновіч

Алексáндер Васильє́вич Духнóвіч (24. апріля 1803, Тополя – 30. марца 1865, Пряшів) — русиньскый народный будитель, поет, писатель, етноґраф, публіціста, выдаватель, ґрекокатолицькый священик.

Александер Духновіч
Oleksandr Dukhnovych.jpg
Портрет русиньского народного будителя Александра Духновіча (асі 20. стороча)
Уроджѣня	Александер Васильєвич Духновіч 24 апріля 1803(1803-04-24) Тополя, Австрійска імперія, днесь Словеньско
Умертя	30. марца 1865 (у віцї 61 р.) Пряшів, Австрійска імперія, днесь Словеньско
Занятя	ґрекокатолицькый священик, поет, писатель, педаґоґ, дїятель
Язык творох	російскый , Язычие
Народность	Русин
Горожанство	Угорьско, Австрійска імперія
Религия	Римокатолицька церьков
VIAF:17631331; GND:103150528; LCCN:n85164372; FAST:171643; BHS:97391; NLKR/NLC:js20020805071; OL:OL725499A, OL1263069A; Біографічний словник Австрійської імперії, 1856—1891, Obalky knih.cz, Педагоги и психологи мира Ту можуть быти податкы з Wikidata, не контролованы авторами статѣ

Біоґрафія

Памнятник А. Духновіча в Мукачові

Народив ся в селї Тополя і дїтячі рокы прожыв в селї Стащін. Основну освіту здобыв в селї Клокочів. Потім штудовав на містьскій школї (1812-15) і ґімназії (1816-21) в Унґварї (днесь Ужгород). В роках 1822-23 ся учів Філозофію в Кошіцях зо штіпендії од пряшівской ґрекокатолицькой єпархії. Пак штудовав знову в Унґварї на духовній семінарії (1823-27). Тогды уж писав по мадярьскы першы свої творы — мадярьскы оды, сентіменталны віршы овпливнены мадярьскым романтізмом. Кідь ся вернув до Пряшова, служыв в канцеларії єпіскопа Ґріґорія Тарковіча (1827–33). По звадах з конзерватівным єпіскопом му было приказане робити священика наперед в горьскім селї Хмелёва а потім в селї Біловежа (1834-38). Меджііншым так зберав і народны піснї. Року 1838 ішов до службы єпіскопа Мукачовской єпархії Василя Поповіча і там спочатку працовав як нотаріус а нескорше як каноник. Як вмер єпіскоп Тарковіч (1843) ся Духновіч вернув до Пряшова і там быв менованый каноником про єпіскопа Пряшівской єпархії Йосифа Ґаґанця. Року 1847 выдав на властны наклады першый учебник про народны школы Книжица читальная для начинающих написану говоровов русинчінов. Хоць не была схвалена, была дуже популарна не лем в Підкарпатю але і в Галічі. Львівскы новины Зоря Галіцька публіковали в 1849 ёго россяглу статю Сітуація Русинів в Угорьску. 27. апріля го арештовали про ёго писаня в русиньскім языку. Занедовго быв пропущеный. В остатнїй роках свого жывота Духновіч стратив надїю про справедливе вырїшіня націоналного вопроса і прияв москвофілскы языково-културны погляды, сподїваювші ся на поміч од царьской Росії. Вєдно з А. Добряньскым і Й. Ґаґанцём основав културну орґанізацію Общество св. Іоанна Крестителя (1862).

Оцїнїня

Духновіч є признаваный за єдного з найвызначнїшых русиньскых і україньскых гуманістів і педаґоґів. Словами Івана Франка "він зробив вшытко про то, жебы забыты Русины духовно ожыли".^[1] Ёго погляды были основаны на Хрістіаньскых прінціпах а ідеалах.

Духновіч тыж актівно брав участь в русофільскім руху. І кедь писав і в містнім языку, не вірив, же то оддїленый язык і не хотїв приспіти ку створїню літературного языка про Русинів. Намісто того писав свої роботы у умелім діалектї названым язычє створеного з російского, церьковнославяньского і містного лемківско-русиньского.^[2]

Творы

Alexander Vasilijevič Duchnovič
(Slavische Blätter, 1 (1865), p. 211)

Памнятник А. Духновічу в ёго отцюзнинї, в селї Тополя (Словеньско)

• Книжица читалная для начинающих. — Будин, 1847; Будин, 1850; Будин, 1852;
• Corpus Juris Canonici. — Пряшів, 1847
• История Пряшевской епархии (рукопис, в латинѣ). — Пряшов, 1848.
• Добродѣтель превышает богатство. Игра в трех дѣйствиях по простонародному изречению... Перемышль, 1850.^[3]
• Мѣсяцослов. — Пряшев, 1850, 1851 (не заховав ся), 1853 (Перемышль), 1854 (Перемышль), 1857 (Львов), 1864 (Унгоград).
• Поздравление Русинов на новый год 1850. Перемышль.
• Поздравление Русинов на новый год 1851. Вѣдень.
• Поздравление Русинов на год 1852. Будин.
• Истинная история карпатороссов. — Пряшов, 1853 (рукопис); перва публикация: Москва, журнал «Русский архив», 1914, №4, сс. 528-559.^[4]
• Сокращенная грамматика письменного русского языка. — Буда, 1853.
• Народная педагогия... — Львов, 1857.
• Краткий землепис для молодых Русинов. — Перемышль, 1851.
• Литургический катехизис. — Будин, 1851.
• Хлѣб души. — Будин, 1851; Львов, 1854; Перемышль, 1860 и 1864.

Література

• Іван Поп. Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury — Прага: Libri, 2008. — С. 66, 67, 68. — 1200 екз. — ISBN 978-80-7277-370-1.
• Колектів авторів. Краєзнавчий словник Русинів-Українцив Пряшівщина — Пряшів: Союз русинів-українців Словацької Республіки, 1999. — С. 126, 127. — ISBN 80-85137-15-1.