Гомер

Гоме́р (ст.-ґр. Ὃμηρος, Hómēros МФА: [hómɛːros]; гадано рожд. прибл. VIII. стороча до н. е.) быв давньогрецькый поет, котрому ся приписувут „Іліада“ тай „Одісея“, дві епічні поемы, фундаменталні про давньогрецьку літературу. Попри сомніваня у його авторстві, Гомер ся держит ги єден из майзнамых и майвплывовых авторув у історії.^[3]

Гомер
Ὅμηρος
Homer bust, Farnese collection (Naples).jpg
Буст Гомера, Фарнеська колекція (Неаполь)
Уроджѣня	Ὅμηρος прибл. VIII. стороча до н. е. гадано Іонія[1]
Умертя	8 століття до н. е. Іос[2]
Занятя	поет, автор, писатель
Язык творох	староґрецькый
Горожанство	Іонійський союз
Жанры	епос
Темы	Епічный Цикел
Мати	Kretheis
Вызначны роботы	„Іліада“ „Одісея“
VIAF:224924963, 382159474179327661328, 1145857053522921435; GND:11855333X; LCCN:n78095639; FAST:29137; BNF:11907688f; NLKR/NLC:jn19981001474; OL:OL18404A, OL6928543A; Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, Реальний словник класичних старожитностей за Любкером, 1885, Encyclopædia Britannica, 11th edition, Цифровая библиотека Европейской библиотеки по информации и культуре, Словарь греческих и римских биографий и мифологии 1870 года, Obalky knih.cz, Енциклопедія Нутталла, Словник тегів для Метрополітен-музею, Бібліотека найкращої світової літератури, Meyers Konversations-Lexikon, 4. Auflage (1885–1890), The New Student's Reference Work, Армянская советская энциклопедия, том 6, Енциклопедичний словник Гранат, Paradoxographus Vaticanus Ту можуть быти податкы з Wikidata, не контролованы авторами статѣ

„Іліада“ ся фокусує на конфліктови межи царьом Аґамемноном тай вояком Ахілесом бігом посліднього рока Троянської войны. „Одісея“ описує десятьручноє вандрованя Одісея, царя Ітакы, назад домув по падіню Трої. Поемы указувут борьбу челядника, а май — „Одісея“, у котруй Одісей проходит через кары богув.^[4] Поемы написані гомерувськым грецькым языком, знамым ищи як епічный грецькый — літературнов бесідов, котра колотит на вороха рисы іонічного тай еолічного діалектув разных сторуч; спомежи того основным вливом є восточноіонічный.^[5][6] Булшина зглядователюв ся держит думкы, ож поемы ся зачатково передавали усно.^[7] Попри головно траґічні тай серйозні темы, Гомерові поемы щи обсягувут епізодичну комедію тай сміхы.^[8]

Роботы, приписовані Гомерови

Из имньом Гомера майчасто ся асоціювут „Іліада“ тай „Одісея“, айбо у античности йому ся приписовало авторство щий такых робут як: „Гомерувські гімны“, „Соперництво Гомера и Гесіода“, дакулко „Епіґрам“, „Мала Іліада“, „Вертаня“, „Тебаїда“, „Кіпрія“, „Епіґоны“, „Батрахоміомахія“ („Война жабув и мышакув“), „Марґітес“, „Взятя Ехалії“ тай „Фокеїда“.

Верзії за ипен Гомеровоє авторство сих творув ся пуддавали сомніваню у античнум світі тай не тримлют ся за правдиві на днешньый день. Як и у трафункови многых леґенд за жывот Гомера, они указувут лиш на читавый влив Гомера на културу Давньої Греції.^[9][10][11]

Жывотопис

Мармуровый буст Гомера, римська копія страченого геленістичного ориґінала, II. стороча до н. е.

Подакотрі давні описы походжіня Гомера ся рано заклали тай часто повторьовали: наприклад, ож Гомер быв сліпый (тай ож епізод из сліпым бардом Демодокусом у „Одісеї“ тото Гомерова самовставка),^[12][13] ож ун жыв на Хіосі, ож быв сыном рікы Мелес тай німфы Крітеїс, ож быв вандрувучым бардом, ож написав шор другых робут („Гомерику“), ож умер авадь на Іосі, авадь по тум, як не побировав рішити загадку, котру му задали галасы,^[14] а щи многі провбы обяснити имня „Гомер“.^[12] Щи єдна біоґрафічна традиція з часув римського імператора Гадріана каже, ож родаками Гомера были Епікаста, донька Нестора, тай Телемах, сын Одісея.^[15][16]

Дві майзнамі античні біоґрафії Гомера тото „Жывут Гомера“ Псевдо-Геродота тай „Соперництво Гомера и Гесіода“.^[17][18]

Стиль и язык

Гомерові епічні поемы написані штучным літературным языком, котрый ся хосновав сугубо у епічнуй гекзаметровуй поезії. Гомеровый грецькый проявлят рисы дакулкох реґіоналных варіацій тай періодув грецького, айбо є головно закладеный на іонічному грецькому языкови, што ся збігат из біоґрафічнов традиційов за походжіня Гомера из Іонії. Лінґвістичный аналіз указує, ож „Іліада“ была написана мало май скорі ги „Одісея“.^[19][20]

Поемы написані неримованым дактилічным гекзаметром; давньогрецькый метер характеризовав ся числом, а не надголосами.^[21][22] Гомер часто хоснує сталі фразы, як наприклад епітеты („хытрый Одісей“, „ружовоперста Еос“, „совиноока Атена“ и так дале), гомеричні формулы, порувнаня, типові сцены, повтореня. Такі речі помагавут бардови при переказі епоса тай сут характерныма про усну поезію. Головні слова у гомеричному речіню обычайно ся кладут на зачаток, хоснувут ся прості, май курті речіня (у тот час, як такі поеты як Верґілій и Джон Мілтон хоснувут сложні синтаксичні структуры). Гомер пак доповнює условленоє у далшых речіньох; така техніка ся кличе паратаксіс.^[23]

У Гомеровуй поезії ся просліжує хоснованя „карікової композиції“ вадь хіастичної структуры — коли фраза ци ідея ся повторює як на зачаткови, так и у кунци історії, вадь послідовность такых ідей раз иде у порядку A, B, C … а пак ся розвертат на … C, B, A. Опінії ся розходят на рахунок того, ци йсе свідомый умілецькый прийом, мнемонічна техніка, котра мала помагати бардам запоминати тай удтворьовати поезію, ци просто спонтанна часть людського переказованя історій.^[24][25]

Обідві Гомерові поемы ся зачинавут закликом ид Музі:^[26] у „Іліаді“ поет кличе ю піти за „гнів Ахілеса“,^[27] а в „Одісеї“ просит розказати за „чоловіка бывалого“.^[28] Похожо свою „Енеїду“ пак зачинат Верґілій.^[29]

Текстовый запис

Передавані усно поемы Гомера были записані в текст у якыйись момент межи VIII. тай VI. сторочами до нашої еры. Подакотрі учені тримлют, ож поемы были надиктовані поетом писарьови тай ож наші верзії „Іліады“ и „Одісеї“ походжіньом усно диктовані тексты.^[30]

Другі рахувут, ож поемы ся дале переказовали тай ся переробльовали у процесі, докідь не были записані у VI. сторочу.^[31] По записови кажджа из поем была розбита на 24 рапсоды (днесь книгы), названі подля букв грецького алфавіта. Булшина ученых приписує розбитя на книгы геленістичным ученым Александрії (Єґипет);^[32] поєдны приписувут розділеня у класичный період.^[33] Дуже мала часть приписує тото самому Гомерови.^[34]

У античности ся держало, ож Гомерові поемы были зобраті тай орґанізовані у Атенах Пісістратом (умер у 528/7. рокови до н. е.) у другуй половині VII. стороча до н. е., што ся пак назвало „Пісістратовов рецензійов“.^[35][36] Таку ідею, ож Гомерові поемы ся раз пошырьовали усно, а пак першый раз были записані у час правліня Пісістрата, споминат Ціцеро тай шор другых жерел, котрі дуйшли до нашого часу, вєдно из двома античныма „Жывотами Гомера“.^[36] Зачинавучи приблизно уд 150. рока до н. е., тексты Гомеровых поем, котрі ся находили у папірусовых фраґментах, указувут многым менше варіації тай текст стає удносно стабілным. По закладеню Александрійської бібліотекы зглядователі Гомера ги Зенодот Ефеськый, Арістофан Бізантськый тай Арістарх Самотракійськый помагали сформовати канонічный текст.^[37]

У 1488. рокови у таліянськуй Флоренції грецькый ученый Деметріос Халкоконділес учинив editio princeps Гомеровых поем.^[36][38]

Ник. щи

• „Іліада“
• Старовіке Ґрецько
• Давньогрецькый язык

Література

• Finkelberg, Margalit, ред. (2012). The Homer Encyclopedia. Wiley. doi:10.1002/9781444350302. ISBN 9781405177689.
• Fowler, Robert, ред. (2004). The Cambridge Companion to Homer. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-01246-1. https://archive.org/details/cambridgecompani0000unse_i1h6.
• Graziosi, Barbara (2002). Inventing Homer: The Early Perception of Epic. Cambridge Classical Studies. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0521809665. https://books.google.com/books?id=vCHsh9QWzLYC.