Петро Лизанець

Петро́ Лизанець, (*2. юл 1930, Извор) — доктор филологии, професор, Заслуженый дѣятель наукы и техникы Украины, директор-закладатель Центра гунгарологии Ужгородской универзиты, мадярско-украинскый лингвист и лексикограф.^[1][2][3]

Петро Миколайович Лизанець Петро
Увидьте фото
Познатый як	мадярско-украинскый языкознатель, лексикограф
Горожанство	Україна
Уроджѣня	юла 2., 1930 (1930-07-02) (95 р.)
Извор (днесь Родниковка), Подкарпатска Русь, Чехословакия
Научна робота
Сферы наук	лингвистика, лексикография
Ученый ступень	доктор филологии
Alma mater	УжДУ
Одзнакы
*** VIAF:72844831; GND:130604143; LCCN:n85287992; FAST:187386; Ту можуть быти податкы з Wikidata, не контролованы авторами статѣ

Биография и научны роботы

Родив ся 2. юла 1930. рока в селѣ Извор (днесь Родниковка) другым из пяти дѣтей^[4] в родинѣ сельского газды, котра ся в року 1936 переселила до Береговского району в новоселицю Шом-Колония, де осушуючи болота мала можность достати землю и розгаздовати ся. Тут Петро Лизанець за­кончив зачаточну школу, пак три класы мукачовской горожанкы (1941–1944). З октобра 1944 продовжив науку в береговской гимназии, котру закончив в року 1948. Ладив слѣдами отця быти сельскым газдом, але того року зачала ся колективизация, од родины забрали вшитко: землю, статок и серсамы, и за газдованя мусѣв забыти. Того ж року пошов на украинску филологию до недавно створеной Ужгородской универзиты, яку за­кон­чив з одзначѣньом в року 1953. Дале была ашпирантура (1953–1956), кандидатска на тему: „Українські говірки Затисся Виноградівського району Закарпатської області“ (1959), пак в року 1966 быв выбраный за ведучого катедры мадярской филологии, котрым зоставав по рок 2015. В року 1971 з дисертациов на тему: „Угорські запозичення в українських говорах Закарпаття. Угорсько–українські міжмовні кон­такти“ зыскав ступень доктора филологии. Дисертация, до року 1976 поступно опубликована в трьох томах, была высоко оцѣнена не лем в СССР, але и в заграничу (Канада, Германия, Польща, Словакия, Мадярщина, Югославия).^[5] Быв деканом филологичной факулты Ужгородской универзиты (1977–1984). В року 1988 став ся директором-закладательом Центра гунгарологии. В роках 1992–2003 опубликовав „Атлас угорських говорів Закарпаття“ в трьох томах.^[1]

Ужиткова лингвистика и краепис

Еще штудентом, маючи добры знаня латины, Лизанець занимав ся перекладом граматикы Лучкая, што стало ся темов його дипломной роботы, а по вецей як 30 роках выдав у Науковій думці еѣ фототипный оригинал (Grammatica slavo-ruthena. Budae, Typis Reg. Universitatis Pestiensis, 1830) и переклад по украинскы, зоз приданым словничком и пояснѣнями, што зробило книжку доступнов широкому кругу читательох.^[1][6]

Петро Лизанець поважуе важным навернутя историчных назв сел Подкарпатской Руси, котры были змѣнены (украинизованы) комунистичным режимом по ликвидации автономии края и перетворѣню його в область Украины (1946). Подля Лизанця, переименованя, зроблены з мотивох идеологии, во векшинѣ припадох суть фалшивы и з погляду филологии неграмотны.^[7] Ку року 1991 по 2008 професорови Лизанцю великыма трудами и клопотами удало ся вернути историчны назвы 68 населеным пунктам Закарпатской области, обываным переважно Мадярами.^[8] Але не подарило ся му вернути ани историчну назву свого родного села.^[1]

Жерела и одказы

• Павло Роберт Маґочій: Лизанець Петро //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. Сс. 409–410.
• Хланта І. В.: Лизанець Петро Миколайович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0укр. С. 193.
• К. І. Горват (2016). Лизанець Петро Миколайович. Енциклопедія Сучасної України. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=54613. [перевірено 2020-07-05].укр.
• Тетяна Літераті (21 липня 2010). Петро Лизанець: «Наука мене ніколи не зрадить, бо я завжди був їй вірним». «Ужгород». https://zakarpattya.net.ua/News/70323-Petro-Lyzanets-. [перевірено 2020-07-07].укр.
• Петро Лизанець (2008). Центру (інституту) гунгарології при УжНУ — 20 років (PDF). http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/achun_2005-2006_16-17_3.pdf. [перевірено 2020-07-07].укр.
• Василь Нитка (13 вересня 2018). Слова Рильського про Лизанця стали пророчими. Голос України. http://www.golos.com.ua/article/307459. [перевірено 2020-07-05]. "
  — Що із багатогранності зробленого вважаєте найбільш ціннісним?
  — У науковому плані таким вважаю тритомну монографію про угорсько-українські міжмовні контакти, яка побачила світ під егідою Угорської академії наук обсягом 684 друковані аркуші. Перший 1970-го і третій томи 1976 року віддруковані в Ужгороді, а другий том того ж 1976-го — у Будапешті. На цю монографію з’явилося понад 20 рецензій у різних країнах. Цей тритомник зробив мене відомим не тільки в межах колишнього СРСР, а й у Європі й світі. Він зберігається і в бібліотеці Ватикану."укр.
• Василь Нитка (10 квітня 2019). Чому на Закарпатті не повертають історичні назви своїм містам і селам. ProZak. http://prozak.info/IIstoriya/CHomu-na-Zakarpatti-ne-povertayut-istorichni-nazvi-svoyim-mistam-i-selam. [перевірено 2020-07-05].укр.