Азовська губернія
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Азо́вська губе́рнія — адміністративно територіальна одиниця в Російської імперії у XVIII столітті. Адміністративний центр: Азов (1708–1711), Тамбов (1711–1715), а пізніше — Воронеж.
Азовська губернія | |
Герб | |
Дата створення / заснування | 1775 і 18 (29) грудня 1708 |
---|---|
Країна | Російська імперія |
Столиця | Азов[1], Воронеж і Азов[1] |
Адміністративна одиниця | Російська імперія |
Кількість населення | 1 086 000 осіб |
Замінений на | Воронезька губернія |
Час/дата припинення існування | 1783 і 1725 |
Азовська губернія у Вікісховищі |
Губернія вперше утворена згідно з указом Петра І «Об учреждении губерний и росписании к ним городов» від 18 грудня 1708 в числі перших восьми губерній Росії. До її складу входила велика територія Центрально-Чорноземної зони, Області Війська Донського і частково, Слобідська Україна.
Губернія охоплювала території сучасних Луганської, Донецької, більшу частину Харківської областей України, Ростовської, Воронезької, Тамбовської областей Російської Федерації.
В 1711 у зв'язку з передачею за Прутським мирним договором Азова Османській імперії центром Азовської губернії став Вороніж.
У 1719 губернію поділено на провінції:
Також до її складу входили міста Ізюм, Чугуїв, Зміїв, Балаклія, Печеніги (нині селище міського типу), Тор (нині Слов'янськ), Валуйки, Острогозьк, Коротояк, Бахмут та інші.
В 1725 Азовську губернію перейменовано на Воронізьку.
Після російсько-турецької війни 1768—1774 років у 1775 року зі східної частини Новоросійської губернії відроджено Азовську губернію з центром у фортеці Української лінії Білевськ й поділом на Азовську й Бахмутську провінції. До Бахмутської провінції з Новоросійської губернії увійшли Бахмутський повіт й Слов'яносербія. До Азовської провінції увійшла раніше самостійна Земля війська Донського та решта східних територій Новоросійської губернії.[2]
До складу губернії увійшли фортеця св. Димитрія Ростовського (нині м. Ростов-на-Дону, РФ), Таганріг, Нова Дніпровська лінія, міста Керч, Єнікале, Кінбурн (з прилеглими землями між Дніпром і Південним Бугом — спадщина Прогноївської паланки Запорозької Січі), землі Області Війська Донського. Того ж року до Азовської губернії включено місто Тор з повітом і містечка Стара Водолага й Мала Водолага (від Слобідсько-Української губернії).
Генерал-губернатором губернії був призначений Григорій Потьомкін.
У 1776 році до губернії приєднано землі Запорозької Січі на лівому березі Дніпра та Катерининську провінцію від Новоросійської губернії. Тоді ж усю Азовську губернію поділено на Бахмутську й Катерининську провінції.
На кінець 1776 року Азовська губернія складалася:
З Азовської, Новоросійської, Астраханської й Саратовської губернії утворено Новоросійське генерал-губернаторство на чолі з Григорієм Потьомкіним.
Від 1778 року губернія поділялася на 9 повітів:
В 1779 року після виселення кримських греків у Надазов'я
1782 году Натальїнський повіт знову перейменовано на Катерининську провінцію, а з 1783 року, після перейменування повітового центру на Костянтиноград, став Костянтиноградським повітом.
У 1779 році губернія перетворена на Азовське намісництво.
Указом імператриці Катерини ІІ від 30 березня 1783 року Азовську губернію ліквідовано, а її територія (разом з Новоросійською губернією) ввійшла до складу Катеринославського намісництва.
У 1783 року Азовська губернія разом з Новоросійською губернією увійшла до Катеринославського намісництва.
У 1796 році Азовське намісництво перетворене назад у Воронізьку губернію.