Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Діжка[1], діжечка, заст. ку́хва[2], ку́фа[3] (від давн.в-нім. kuofa[4]) — ємність циліндричної форми (дерев'яні варіанти — з опуклими боками з середини), з двома пласкими днищами. Призначена для транспортування та зберігання рідких та інших речовин. Дерев'яна діжка — це бондарний виріб, що має непрямі, а окільні боки, а також два днища. Діжку можна перекочувати з одного місця на інше і ставити на торці без додаткових спир. Колись діжки виготовляли з дерева в бондарській техніці, зараз матеріалом для них частіше слугує метал або пластик.
У Стародавньому Світі основним посудом для зберігання рідких продуктів (вина, олії, пива) були амфори. Стародавні греки також використовували замість діжок великі глеки — піфоси.
Технологія гарячого згинання дерева була опанована раніше за усіх кельтами, фінікійцями та єгиптянами, і застосовувалася вона в суднобудівництві[5]. Найдавніші зображення діжок походять з Етрурії і датуються вони VI ст. до н. е.[6], але також поширена гіпотеза кельтського походження бондарства[7]. Римський історик Пліній Старший повідомляє, що бондарство в Європі зародилося в альпійських селах у галлів. Він виділяв три типи бондарів: «звичайних», «винних» і бондарів «великих барил». Давньогрецький географ Страбон пише про дерев'яні πίθοι, обмазані зсередини смолою для запобігання протіканню вина[8].
Дерев'яну діжку використовували як ємність, щоб зберігати та перевозити харчові продукти — від оселедців та пива до вина та олії. В них тримають квашену капусту, огірки, помідори, яблука, кавуни, воду. У побуті простих людей та моряків невеличка діжка часто слугувала за тимчасові меблі — стільці чи столи. І, навпаки, стару діжку лихі верстви населення переробляли на постійні стільці, що помітно з картин фламандських та голландських майстрів XVII століття (Адріан Брауер, Адріан ван Остаде).
В Німеччині, де була потреба перевозити нові книжки на далеку відстань з друкарень, як тару використовували діжки, набиті новими виданнями. Саме цей момент став сюжетом гравюри Крістофа Вайгеля «Книготорговець» (альбом «Представники різних професій», Регенсбург, 1698)[джерело?].
Найрізноманітніших форм, призначень і розмірів бондарний посуд широко використовувався до початку XX ст. Навіть після поширення металевих і пластикових ємностей дере'яні діжки продовжують використовуватися для витримування і зберігання багатьох сортів вин, бренді, пива, які завдяки цьому одержують характерний смак і аромат.
Діжки бувають різної форми, але зазвичай денце, згори та в розсіч центральної частини діжки мають форму кола, при цьому діаметр центральної частини більше діаметрів закладини та верхівки. Раніш діжки виготовляли виключно з дерева, з окремих клепок, стягнених дерев'яним (найчастіше з в'язу або черемхи) або металевим обручем. Традиція бондарного виробництва зберігається і досі.
Дерев'яні діжки виготовляють з окремих, припасованих одна до одної дощок (клепок), стягнутих обручами. Далеко не всі породи дерева можуть бути використані для виробництва діжки, найкраще для цього підходить дуб. Обручі роблять зі сталі, дерев'яні — в'язу або ліщини. Клепку для діжок виготовляють шляхом зсічування колод — це єдиний спосіб зберегти неушкодженими довгі волокна дуба, які гарантують герметичність діжки. Днище складають з донних клепок, з'єднаних між собою дерев'яними шипами, а згодом висічують відповідно до розмірів дна. Для встановлення днища на кінцях клепок зсередини насічують пази — втори.
На діжку насаджують 4-8 обручів. Розташовані ближче до торців називаються вторними (утірними), розташовані в широкій частині («пуку», «опуці»)[9] — пуковими, опуковими, а розташовані посередині — шийними[10][11][12]. В разі використання 8 обручів між пуковими й вторними знаходяться два шийні обручі, в англійській мові ближчий до пукового називають «французьким» (French hoop), ближчий до вторного — «чвертним» (quarter hoop).
Щоб цідити рідину, у діжці роблять отвір, зазвичай у пуковій частині, але іноді і в донній клепці. Закорковують такий отвір чопом[13], інколи споряджають ємність краном. Дерев'яні діжки краще зберігаються при постійному режимі вологості. Тому в наливних завжди повинна бути рідина, а сухотарні завжди повинні бути сухими.
По закінченні складання діжки піддають нагріву, з метою закріплення форми вигнутих клепок. Окрім того, у процесі нагрівання у внутрішніх шарах дубових клепок утворюються деякі речовини (зокрема елагітаніни), що надають вину горіхових, маслянистих, ванільних, димових смакових ноток. Тривалість і інтенсивність нагріву може відрізнятися: від легкого (120 °C) до сильного (250 °C) і від 10 до 60 хвилин. Для нагрівання діжок використовують спеціальну жаровню (фр. le foyer de bousinage).
Металева діжка — контейнер циліндричної форми, який використовується для доставки вантажів. Виготовляють їх з холоднокатаної сталі (також щільного картону або пластику), і призначаються вони переважно для транспортування і зберігання рідких і сипких речовин. Здебільшого такі діжки мають стандартний об'єм 208 літрів, що відповідає 55 галонам (США) або 44 імперським галонам (Велика Британія).
Діжки стандартного розміру слугували для відмірювання рідких та сипких речовин. Від слова «діжка» походять такі назви мір об'єму і маси:
Відомо багато способів визначати об'єм дерев'яної діжки. У формулах використовуються такі параметри: L — висота діжки, d — мінімальний діаметр (діаметр днищ), D — максимальний діаметр (у пуковій частині). Більшість цих формул зводяться до наближення об'єму діжки до об'єму циліндра такої ж висоти, але всерединного діаметра з-поміж максимального та мінімального.
Йоганн Кеплер запропонував таку наближену формулу:
Об'єм обчислюється як сума об'ємів двох зрізаних конусів, з'єднаних основами діаметра D. Отримуваний при цьому способі результат злегка менший від справжнього значення.
Вільям Отред дещо видозмінив її:
Ця формула точно визначає об'єм діжки, профіль якої є дугою еліпса.
Загальна формула діжок використовує визначений інтеграл. Форма абиякої діжки зводиться до поверхні обертання, утвореної ділянкою кривої і обмеженої двома паралельними площинами, рівновіддаленими від екватора. Об'єм обчислюється таким чином:
Де є площею поверхні кола з радіусом
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.