Вулиця Горбачевського (Львів)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вулиця Горбаче́вського — вулиця у Франківському районі Львова, місцевість На Байках. Сполучає вулиці Генерала Чупринки та Сахарова, а також утворює трипроминеве перехрестя з вулицями Котляревського та Метрологічною. Прилучається вулиця Кастелівка. Також сходами, що біля будинку № 20, можна підійнятися на вулицю Моршинську.
Вулиця Горбачевського Львів | |
---|---|
Місцевість | На Байках |
Район | Франківський |
Назва на честь | Івана Горбачевського |
Колишні назви | |
Іссаковича, Руненґассе, Іссаковича, Крилова | |
польського періоду (польською) | Issakowicza |
радянського періоду (українською) | Крилова |
радянського періоду (російською) | Крылова |
Загальні відомості | |
Протяжність | 395 м |
Координати початку | 49°49′48″ пн. ш. 24°00′27″ сх. д. |
Координати кінця | 49°49′38″ пн. ш. 24°00′39″ сх. д. |
поштові індекси | 79057[1] |
Транспорт | |
Маршрутні таксі | № 41[2] |
Рух | двосторонній |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Будівлі | № 4—24[3] |
Архітектурні пам'ятки | № 10, 11, 19, 21[4] |
Державні установи | Науково-дослідний центр аерокосмічної інформації та екологічного моніторингу |
Навчальні заклади | Інститут просторового планування та перспективних технологій НУ «Львівська Політехніка»[5] |
Поштові відділення | ВПЗ № 57 (вул. Коновальця, 97)[1] |
Забудова | конструктивізм |
Комерція | спортивно-розважальний комплекс «Медик» |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r2646152 |
Мапа | |
Вулиця Горбачевського у Вікісховищі |
Утворена 1895 року[6] і названа на честь львівського вірменсько-католицького архієпископа Ісака Миколая Іссаковича. Під час німецької окупації, від 1942 року, мала назву Руненґассе. Після встановлення радянського режиму у липні 1944 року повернена передвоєнна назва і вже у грудні того ж року була названа на честь російського байкаря Івана Крилова. Сучасну назву на честь українського хіміка Івана Горбачевського має від 1993 року[7].
Вулиця Горбачевського забудована переважно малоповерховими будинками і віллами початку XX століття. Деякі належать до сусідніх вулиць, як от будинок № 50, що на вулиці Сахарова. Перспективу вулиці замикає церква святого Климентія папи, колишній костел і монастир кармеліток босих (збудований 1895 року, проєкт Франца Штатца)[8].
№ 6 — двоповерхова вілла, збудована 1902 року за проєктом Владислава Ґодовського, виконаним бюро Івана Левинського на замовлення скульптора Антона Попеля. В будинку також містилася скульптурна майстерня Антона Попеля[9]. У 1930-х роках вілла перебудована[6]. 2006 року вілла продана міською радою і 2013 року розібрана новими власниками для будівництва багатоповерхівки. Охоронного статусу не мала[10].
№ 8 — вілла, зведена 1913 року за проєктом Івана Багенського[11]. 2006 року вілла продана міською радою та 2013 року розібрана новими власниками для будівництва багатоповерхівки, яку збудували у 2015 році.
№ 10 — сецесійна вілла, збудована 1905 року за проєктом Юзефа Висоцького для власних потреб[6]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1278-м[4].
№ 11 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1616-м[4].
№ 12а — триповерховий багатоквартирний житловий будинок. Наприкінці 2018 року ЛМР затверджені містобудівні умови та обмеження на реконструкцію з розширенням цього будинку за рахунок надбудови четвертого та п'ятого мансардних поверхів та прибудовою ліфта[12].
№ 16 — житловий будинок, споруджений будівельною корпорацією «Карпатбуд» у 1999 році. Проєкт створений авторським колективом під керівництвом А. І. Воловенка. Архітектор Б. А. Павлов, інженер В. П. Пєшков, конструктор Є. П. Коротун[13].
№ 17а — п'ятиповерховий житловий будинок-вставка, споруджений у 1960-х роках за проєктом архітектора Я. Бандрівського[14].
№ 18 — колишній «I дім дехніків» (гуртожиток НУ «Львівська Політехніка»)[6], збудований 1895 року фірмою Івана Левинського[15] за проєктом Міхала Лужецького та Якуба Курася[6]. Ділянку під будівництво подарували професори Юліан Захаревич та Іван Левинський[15]. Нині тут міститься Інститут просторового планування та перспективних технологій НУ «Львівська Політехніка»[5].
№ 19 — двоповерхова вілла з цокольним поверхом, мансардою та високим двосхилим дахом, споруджена у 1929—1930 роках будівельною фірмою Кароля Ольґерда Юраша та Альфреда Захаревича[16] за проєктом одного з працівників фірми — архітектора Адама Мсцівуєвського для подружжя Юрашів[17]. За радянських часів тут містилося управління магістральних нафтопроводів «Дружба», нині тут розташований науково-дослідний центр аерокосмічної інформації та екологічного моніторингу при інституті кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України — Національного космічного агентства України. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1279-м[4].
№ 20, 22 — багатоквартирний житловий будинок, збудований у 1970-х роках за проєктом Олега Радомського[6]. Раніше на цьому місці стояла власна вілла архітектора Вінцента Равського-молодшого, збудована ним у 1891—1892 роках. У своєму архітектурному оздобленні поєднувала елементи неороманського та «швейцарського» стилів[18]. У жовтні 2007 року мешканцями будинку створене ОСББ «Дружба-2007».
№ 21 — чотириповерховий житловий будинок, споруджений в стилі функціоналізму наприкінці 1930-х років. Будинок прикрашений типовими для стилю вікнами-ілюмінаторами. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2449-м[4].
№ 24 — спортивно-розважальний комплекс «Медик». На території знаходиться зокрема плавальний басейн, створений на місці колишнього озера «Світезь». 1955 року комплекс реконструйовано за проєктом Ярослава Новаківського[6].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.