Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Глобус (лат. globus — куля) — тримірна куляста модель Землі або іншої планети, що передає наочно у зменшеному вигляді форму об'єкта, зберігає геометричну подібність контурів, співвідношення площ і єдність масштабів у всіх напрямах. Історично глобус був зменшеною в багато разів копією Землі або зоряного неба.
Глобус | |
Сфера роботи | картографія |
---|---|
Зображує | астрономічний об'єкт |
Ідентифікатор WordLift | data.thenextweb.com/tnw/entity/globe |
Глобус у Вікісховищі |
З початком космічної ери з'явились глобуси інших планет Сонячної системи. На глобусі усі материки, океани, моря показано цілком відповідно до їх положення на земній кулі, масштаб залишається однаковим на всій поверхні глобуса, а спотворення є мінімальними у порівнянні з картою. Для точного нанесення об'єктів на глобус використовують систему ліній — меридіанів та паралелей. Перетинаючись між собою, ці лінії утворюють градусну сітку.
Перші згадки в літературі про земні глобуси належать до III — II століть до н. е. (глобус Архімеда, глобус Кратеса з Пергами). Найдавніший глобус, що дійшов до нашого часу, виготовив 1492 року німецький географ і мандрівник Мартін Бехайм (1459—1507) (зберігається в Нюрнберзі, Німеччина). «Земне яблуко» Бехайма є хоч і не першим, але найдавнішим глобусом, який зберігся донині. Оригіналом Бехайму служила застаріла карта світу, заснована на даних Птолемея, а також ідеї Паоло Тосканеллі. Бехайм брав участь у морських експедиціях уздовж африканського узбережжя. Південне узбережжя Африки було нанесено на підставі подорожей португальського мореплавця Бартоломеу Діаша, який у 1487 році першим із європейців обігнув Африку з півдня й відкрив мис Доброї Надії. Інформація на глобусі була спотвореною: на місці Америки зображувалось східне узбережжя Азії та багато неіснуючих островів. Широко відомі земні й небесні глобуси, Герарда Меркатора, Ф. Апіана (XVI століття), Вінченцо Коронеллі (кінець XVII століття — початок XVIII століття).
Ягеллонський глобус, який зберігається в Ягеллонському університеті Кракова — один з найстаріших у світі глобусів і, можливо, найстаріший, де нанесені обриси Америки. Датується приблизно 1510 роком, був закуплений для Краківської обсерваторії наприкінці XVIII століття.
Унікальною пам'яткою науки та техніки XVIII століття є Великий академічний (Готторпський) глобус (діаметром 3,12 м), що зберігається в Санкт-Петербурзі. Цей глобус-планетарій — унікальна пам'ятка XVII та XVIII століть, двох культур: німецької й російської. Створений в 1654—1664 роках під керівництвом Адама Олеарія в Готторпському замку, резиденції герцога Голштинського, глобус-планетарій був подарований Петру I в ході Північної війни й привезений у Петербург у 1717 році. 1726 року він був установлений у будівлі Кунсткамери, де згорів під час пожежі 1747 року. Збереглися лише металеві конструкції й дверцята з Голштинским гербом. Глобус був відновлений в Академії наук під керівництвом Бенджаміна Скотта в 1748—1752 роках, на внутрішній і зовнішній поверхнях були заново розписані карти зоряного неба й Землі. Глобус багато разів перевозився з місця на місце, але 1948 року повернувся до будівлі Кунсткамери. За своїми розмірами й складністю конструкції глобус не має собі рівних[джерело?].
За змістом земні глобуси поділяють на загальногеографічні (найпоширеніші) і тематичні (політичні, кліматичні, геологічні, тектонічні, рослинного, тваринного світу та ін.). Загальногеографічні глобуси з'явились в давні часи, тематичні — на початку XX століття. Об'ємну модель Місяця із зображенням 1/2 частини його поверхні зроблено на початку XIX століття. В СРСР уперше у світі 1959 року було виготовлено глобус цього космічного тіла (після того, як радянська автоматична станція «Луна-3» сфотографувала зворотний бік Місяця, невидимий з Землі). Отримавши детальну інформацію з автоматичних міжпланетних станцій радянськими картографами також було створено глобус Марса.
Звичайно глобус виготовляють у масштабах:
За охопленням території глобуси бувають географічні (земні) і астрономічні (інших планет і зоряного неба).
За розміром глобуси поділяють на:
За матеріалом, з якого виготовлені глобуси поділяють на паперові, пластикові, скляні, гумові.
За призначенням глобуси поділяють на навчальні, довідкові, сувенірні (брелоки, глобуси-бари, глобуси-м'ячі, глобуси годинники, повітряні кульки, глобуси-жарти (окремих держав, населених пунктів тощо).
Бувають глобуси з підсвічуванням.
В Україні та інших країнах найпоширеніші пластмасові глобуси різного призначення й змісту.
У створенні глобусів вагому участь беруть українські картографи та поліграфісти. Основними підприємствами, які випускають глобуси в Україні ПрАТ «Інститут передових технологій». Глобуси виготовлені цими підприємствами різноманітні за масштабом та тематикою і не поступаються дизайном та поліграфічною якістю зарубіжним аналогам.
Основні властивості глобуса:
У XVII—XVIII століттях глобусами користувалися мореплавці. У наш час їх застосовують з навчальною метою, як наочні прилади в науковій і практичній діяльності людей. Глобуси є незамінним наочним посібником для демонстрації кулястості Землі, зміни нахилу земної осі, добового руху Землі, зміни пір року, для визначення відстаней, площ, кутів, координат тощо.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.