Народився 30 серпня1848 року в селі Кавчий Кут (тепер Кути під Стриєм). У Львові закінчив реальну школу.[1] Протягом 1868—1873 років навчався у Технічній академії у Львові (нині Національний університет «Львівська політехніка»). Серед викладачів був зокрема архітектор, майбутній ректор політехніки Юліан Захаревич. Ще будучи студентом, 1872 року влаштувався асистентом Захаревича на кафедру будівництва.[2] Від 1876— завідувач новоствореною «кафедрою архітектури II» (пізніше відома як «кафедра наземного будівництва»). 9 жовтня1878 року отримав звання професора надзвичайного, а від 1883— звичайного. 1879 року з метою навчання відвідав Італію і Німеччину, а 1882 року— Бельгію і Францію.[1] Протягом 1883—1898 і 1901—1903 років обирався деканом архітектурного факультету. Десятиліттями очолював комісію так званого «другого державного екзамену» на відділі будівництва.[2] Після смерті ректора Політехніки Домініка Зброжека, від 1 липня1889 року до кінця вересня виконував обов'язки ректора.[1] Знову обраний ректором на 1898—1899 навчальний рік.[2]
Поза навчальним закладом був членом екзаменаційних комісій авторизованих архітекторів, будівельних інженерів та «інженерів культури», член екзаменаційної комісії майстрів-будівничих.[3]1877 року став членом Політехнічного товариства у Львові.[4]1910 року був одним з організаторів, створеної товариством виставки польських архітекторів у Львові.[5] Взяв участь у публічній дискусії на шпальтах фахової преси щодо критики виставки краківськими архітекторами.[6] Взяв участь у П'ятому з'їзді техніків, який відбувався 8—11 вересня1910 року у Львові, де зачитав реферат «Про законодавче регулювання посади архітектора в Австрії».[7] Член Кола польських архітекторів— об'єднання, яке виникло в рамках Політехнічного товариства. 1912 року обраний другим заступником президента Кола.[8]
В архітектурній творчості Бізанц застосовував різноманітні стилі історизму— неоренесанс, необароко, неоготику, неороманський стиль. Є автором низки громадських та культових споруд, прибуткових будинків, особняків.[9] Автор статей з питань будівництва в часописах «Allgemeine Bauzeitung» та «Czasopismo Techniczne». Член редакції останнього з них у 1889—1890 роках.[10] Автор підручника «Budownictwo», активно використовуваного в Галичині до 1920-х років, кілька разів перевиданого. Книга являла собою літографський відбиток рукописного тексту. Видання 1908 року складається з двох томів і містить 1500 ілюстрацій. Підручник є унікальною польськомовною хрестоматією будівельних матеріалів, технологій, конструкцій, які були актуальні до впровадження індустріальних методів будівництва, масового використання стальних і залізобетонних конструкцій.[11] Серед зацікавлень Бізанца були також питання стандартизації розмірів цегли. З його ініціативи фабрика Кароля Шульца у Львові почала випускати цеглу тричетвертного розміру.[12]
Густав Бізанц народився в сім'ї німецьких колоністів у селі Кавчий Кут (тепер Кути під Стриєм). Батько— Йоган Бізанц, орендар землі. Мати Зузанна, до шлюбу Валентін.[27] Коріння Бізанців походило з околиць французького міста Безансон. Звідти, переслідувані як гугеноти, представники родини перебрались до Швейцарії, пізніше на захід Німеччини. В Галичині з'явились на початку XVIII століття з першою хвилею німецьких колоністів. Bisanz— германізований варіант цього прізвища.[28]
Ескіз курзалу в Цехоцинку. Здобув перше місце на конкурсі ескізів, оголошеному Товариством заохочення красних мистецтв 1875 року.[1]
Участь у проєктуванні головного корпусу Львівської політехніки під керівництвом Юліана Захаревича у 1872—1876.[31] Пізніше, у 1903—1904 роках керівництво спорудженням двох додаткових крил.[32]
Мурована греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці в Задарові (1881).[33]
I місце на конкурсі проєктів будівлі Міського промислового музею у Львові 1890 року.[34] Стилістично проєкт відносився до неоренесансу. Загальний уклад фасаду був близький до Музею мистецтва і промисловості у Відні і мав деякі паралелі з будинком Львівської політехніки.[35] Для реалізації однак обрано позаконкурсний спільний проєкт Юзефа Каетана Яновського і Леонарда Марконі.[36]
Будівля Промислової школи на нинішній вулиці Театральній, 17. Проєкт Бізанца обрано на конкурсній основі. Реалізовано у 1890—1892 роках. Триповерхова споруда з високим цоколем, у плані являє собою чотирикутник 48×46м із внутрішнім двором. Система планування— коридорна, із розміщенням приміщень по один бік коридору. У підвалах запроєктовано квартири службовців, майстерні, котельні. Фасад вирішено у формах необароко та неоренесансу. Перший його ярус обшитий каменем, другий і третій— нетиньковані, з червоної цегли. В радянський час фасад від проспекту Свободи перебудовано.[37] Втрачено мансардний дах.[24]
ZajączkowskiW. C. K. Szkoła Politechniczna we Lwowie. Rys historyczny jej założenia i rozwoju, tudzież stan jej obecny.— Lwów: nakł. Szkoły Politechnicznej, 1894.— S. 142.
ЖукІ. Професор Густав Бізанц (сторінка з родинної саги) // Німецькі колонії в Галичині: Історія — архітектура — культура. Матеріали, доповіді та повідомлення.— Львів: Манускрипт, 1996.— С.143—144.— ISBN 5-7707-9809-2.
Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie.— Lwów, nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897.— S. 172.
Konkurs na projekt nowego ratusza w Stryju // Gazeta Lwowska.— 28 marca 1906.— №71.— S. 4; Konkurs na projekt nowego ratusza w Stryju // Słowo Polskie.— 27 marca 1906.— №132.— S. 3.
Budowa gmachu Izby handlowej i przemysłowej // Gazeta Lwowska.— 19 lutego 1907.— №40.— S. 4; Budowa gmachu Izby handlowej i przemysłowej // Nowa Reforma.— 18 lutego 1907.— №80.— S. 3.
Konkurs na gmach Kasyna miejskiego we Lwowie // Czasopismo Techniczne.— 1910.— №7.— S. 93; Konkurs na gmach kasyna we Lwowie // Architekt.— 1910.— №1.— S. 20.
Konkurs na szkice gmachu dyrekcyi kolei państw. we Lwowie // Architekt.— 1911.— №1.— S. 17; Rozstrzygnięcie konkursu na szkice gmachu administr. kolei państw. we Lwowie // Architekt.— 1911.— №3.— S. 49.
Konkurs na budowę nowego gmachu uniwersyteckiego we Lwowie // Architekt.— 1912.— №11—12.— S. 134; Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt.— 1913.— №5—6.— S. 69.
Konkurs na projekt ratusza w Drohobyczu // Architekt.— 1913.— №5—6.— S. 90; Konkurs architektoniczny // Czasopismo Techniczne.— 1913.— №16.— S. 187; Protokół Sądu konkursowego dla planów ratusza w Drohobyczu // Czasopismo Techniczne.— 1913.— №31.— S. 368; Konkurs na projekt ratusza // Przegląd Techniczny.— 1913.— №22.— S. 308.
NiciejaS. Lwów. Ogród snu i pamięci. Dzieje Cmentarza Łyczakowskiego oraz ludzi tam spoczywających w latach 1786—2010.— Opole: Wydawnictwo MS, 2011.— S. 276.— ISBN 978-83-61915-07-2.
СьомочкінІ.В. Будинок Художньо-промислового музею у Львові (до питання про авторство проєкту) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація».— 1995.— №3.— С. 30; Gazeta Narodowa.— 25 sierpnia 1898.— №235.— S. 2.
ЖукІ. Професор Густав Бізанц (сторінка з родинної саги) // Німецькі колонії в Галичині: Історія — архітектура — культура. Матеріали, доповіді та повідомлення.— Львів: Манускрипт, 1996.— С.142—153.— ISBN 5-7707-9809-2.
ŁozaS. Architekci i budowniczowie w Polsce.— Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954.— S. 29.
OrgelbrandS. Encyklopedja powszechna z ilustracjami i mapami.— Warszawa: Wydawnictwo towarzystwa akcyjnego odlewni czcionek i drukarni S.Orgelbranda synów.— Т. 2.— S. 468.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.