Loading AI tools
український літературознавець, історик, фольклорист З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мико́ла Па́влович Дашке́вич (*16 серпня 1852 р., с. Бежів, нині Черняхівського району Житомирської області — †2 лютого 1908 р., Київ) — український літературознавець, історик, фольклорист, учень Володимира Антоновича, професор Київського університету, дійсний член Петербурзької АН[3].
Дашкевич Микола Павлович | |
---|---|
Народився | 4 (16) серпня 1852 або 1852[1] Бежів, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія |
Помер | 20 січня (2 лютого) 1908 або 1908[1] Київ, Російська імперія |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | викладач університету, журналіст, історик, літературознавець, історик літератури, фольклорист, літературознавець |
Alma mater | Київський університет |
Галузь | історія[2], літературознавство[2], історія літератури[2] і фольклористика[2] |
Заклад | Київський університет |
Посада | професор кафедри всесвітньої літератури |
Вчене звання | професор |
Науковий керівник | Антонович В. Б. |
Членство | Петербурзька академія наук |
Відомий завдяки: | історія літератури |
Роботи у Вікіджерелах Дашкевич Микола Павлович у Вікісховищі |
Народився в сім'ї священика села Бежів. Від 1868 року навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету[3]. Закінчивши університет, працював у ньому викладачем, доцентом, а згодом професором кафедри всесвітньої літератури. Читав лекції на Київських вищих жіночих курсах. У 1877 р. визнаний магістром загальної історії літератури.
Досліджував романтичні течії західноєвропейської літератури, творчість У. Шекспіра, Й.-В. Гете, Ф. Шіллера, Дж. Байрона, а також О. Пушкіна, В. Жуковського, М. Лермонтова, М. Гоголя, І. Котляревського та ін..
Був прихильником методів культурно-історичної школи Пипіна О. М.. Всупереч поглядам Петрова М. І. твердив про самобутність, оригінальність української літератури, її зв'язок з західноєвропейськими течіями і стилями (праця «рос. Отзыв о сочинении Петрова» — «рос. Очерки истории украинской литературы XIX столетия» 1888 р.). Автор досліджень про Івана Котляревського, дослідник українських дум (билинний епос, наукові розвідки про зв'язки української народної творчості з південно-слов'янським епосом). З історичних праць відомі дослідження княжого періоду нашої історії литовської доби, становище козацтва в Україні тощо. Уточнив хронологію Галицько-Волинського літопису, висловив припущення про місцезнаходження власне племені «литва».
Став членом Історичного товариства імені Нестора-Літописця. Обирався секретарем, а від кінця 1890-х років — головою Історичного товариства Нестора-літописця.
У 1907 р. став академіком Санкт-Петербурзької Академії наук.
Помер у Києві.
В селищі Черняхів існують вулиця та провулок Миколи Дашкевича[4], а також його ім'я носить школа в с. Бежів.
Статті в «Бібліотеці великих письменників» С. О. Венгерова (рос. Библиотека великих писателей, С. А. Венгеров)
Це незавершена стаття про історика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.