Loading AI tools
східнослов'янське плем'я, живше по річці Прип'ять З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Увага: Не вказане значення "common_name"
Деревляни[1][2] (древляни[1][2]) | ||||
| ||||
Східнослов'янські племена 8-9 ст. | ||||
Столиця | Іскоростень | |||
Мови | Давньоруська (давньоукраїнська) | |||
Релігії | Язичництво | |||
Форма правління | плем'я | |||
князь | ||||
- ? —945 | Мал | |||
Історичний період | Середньовіччя | |||
- Засновано | VI ст. | |||
- Ліквідовано | 884, 912—946 | |||
|
Цю сторінку запропоновано перейменувати на Древляни.
Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей. |
Деревля́ни[1][2] або древля́ни[1][2] (д.-рус. Дєрєвлѧнє[3], чеськ. Drevljané) — східнослов'янське плем'я (союз племен), у VI-X ст. жили на українському Поліссі. На півночі землі Древлян доходили до р. Прип'яті, на півдні — до річок Здвижу і Тетерева, на сході — до р. Дніпра, на заході — до межиріччя Случі й Горині. За повідомленнями Костянтина VII Багрянородного на півдні їх землі межували з печенігами. Повністю увійшли у формування українського народу.[4]
Найбільші міста: Іскоростень (Коростень)[5], Вручій (Овруч)[5], Мическ, Микгород (Радомишль), Малин. До входження в Київську Русь землі Древлян становили самостійне князівство з центром в Іскоростені, що став київським уділом з центром у м. Вручий.[4]
Древляни займалися землеробством, скотарством і ремеслами (залізоплавильним, виготовленням з овруцького шиферу пряслиць тощо).
Нинішніми нащадками древлян є поліщуки.
Назва племені деревляни дав.-рус. «дєрєвлѧнє» (укр. деревляни, д.-рус. Древлѧне[3]) ідентична церковнослов'янському слову древляни, «дрєвлєнє», де неповноголосся видає запозичення з староболгарської. В давньоруській найперша форма це «дєрєвлѧнє» є у значенні дерева за верем'яних літ первинно «лісові люди»: занє сѣдоша въ лѣсѣхъ «бо вони поселилися в лісах» (Лаврентівський літоп.), у середньогрецькій Δερβλενίνοι [букв. дервленіні] (Кост. Багр.). Від де́рево. Так прозвалося як й інші племена за місцевістю, тому вторинне значення деревній як старий, старший, яке у стар.-церк.-слов. дрєвній є вторинним значенням слова.
У XIX ст. Ґільфердінґ досліджував мову й культуру деревлян серед полабських слов'ян[6].
884 року київський князь Олег Віщий підкорив деревлян, але після його смерті (912 року) вони вийшли з-під влади м. Києва. 914 року київський князь Ігор знову підкорив деревлян, у яких, однак, залишився свій князь. 942 року відбулися збройні сутички між військами київського князя й деревлянами, які прагнули стати незалежними від Києва. Спроба князя Ігора 945 року провести повторний збір данини серед древлян привела до повстання деревлян і загибелі князя. За легендою після смерті Ігора, древлянський князь Мал сватався до його дружини Ольги, але вона знищила сватів і повела дружину на Коростень. 946 року княгиня Ольга придушила повстання і ліквідувала древлянське князівство. Східну частину земель древлян з центром у місті Вручій було включено до Київського князівства.
Останній раз древляни згадуються в літописі під 1136 роком, коли князь Ярополк, син князя Володимира Мономаха подарував їхню землю Десятинній церкві.
Вчені відносять плем'я древлян до Луки-Райковецької археологічної культури[10]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.