Загорівська вулиця
вулиця в Шевченківському районі Києва, місцевості Татарка і Лук'янівка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Заго́рівська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Татарка, Лук'янівка. Пролягає від вулиці Академіка Ромоданова до Половецької вулиці.
| Загорівська вулиця Київ | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Татарка, Лук'янівка |
| Район | Шевченківський |
| Назва на честь | Загорівщина |
| Колишні назви | |
| Богоутівська, Богоутська, 9 Січня, Січнева, Маршала Будьонного, Багговутівська | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1 км |
| Координати початку | 50°28′19″ пн. ш. 30°28′16″ сх. д. |
| Координати кінця | 50°28′12″ пн. ш. 30°29′04″ сх. д. |
| поштові індекси | 04107 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |  «Дорогожичі», «Лук'янівська» |
| Автобуси | А 31 |
| Тролейбуси | Тр 6, 18, 28, 33 (по вул. Овруцькій) |
| Маршрутні таксі | Мт 179; 181, 217, 586, 598д (по вул. Овруцькій) |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Медичні заклади | Київська обласна клінічна лікарня № 1 |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 10044 |
| У проєкті OpenStreetMap | r415964 |
| Мапа | |
 | |
 Загорівська вулиця у Вікісховищі | |
Прилучаються вулиці Овруцька, Платона Майбороди, Миколи Мурашка, Кмитів Яр та Квітучий провулок.
Вулиця виникла у другій третині XIX століття як частина магістральної Юрківської вулиці, що перетинала передмістя Лук'янівку. У подальшому частина магістралі відійшла до Плоскої поліцейської дільниці, утворивши зрештою Нижньоюрківську та Юрківську вул., інша частина — до Лук'янівської дільниці, утворивши Багговутівську та Верхньоюрківську вул. Виокремлення й найменування Багговутівської вул. відбулося у 1885 році, коли Міністерство внутрішніх справ цар затвердило постанову Київської міської думи про вшанування заслуг генерала Олександра Багговута перед мешканцями Лук'янівки[1]. Олександр Багговут[ru], генерал від кавалерії, брав участь у придушенні Польського повстання 1830-1831 рр. проти Російської імперії[2], учасник Кримської війни 1853—1856 років. Його рід має норвезьке походження (Baggehufwudt). У 1866 році дружина генерала Єлизавета Багговут придбала садибу («дачу») на початку майбутньої Багговутівської вул. Відтоді подружжя Багговутів опікувалося проблемами Лук'янівки, зокрема, сприяли будівництву та благоустрою парафіяльного Феодорівського храму; генерал Багговут з 1875 року був старостою цієї церкви. Багговутівська вулиця мала також варіанти назв — Богоу́тівська, Боговутівська, Богоу́тська.
З середини 1920-х років набула назви вулиця 9 Січня, на знак пам'яті про «криваву неділю» 9 січня 1905 року в Санкт-Петербурзі, коли царські війська розстріляли мирну демонстрацію. У 1944 році вулиця отримала назву Січнева[3], з 1974 року — вулиця Маршала Будьонного[4], на честь радянського військового і державного діяча, Маршала Радянського Союзу Семена Будьонного (1883—1973), який неодноразово бував у Києві (1935—1936, 1941, 1954). Історичну назву Багговутівська вулиця було відновлено 1991 року[5].
Сучасна назва, що походить від назви урочища Загорівщина, поблизу якого вона починається — з 2023 року[6].
№ 2 — тут викладав у колишній Церковно-вчительській семінарії український композитор Микола Леонтович.
№ 9 — у флігелі будинку в 1911 році мешкав російський письменник Костянтин Паустовський[7].
№ 23 — на цьому місці містилася садиба українського художника Олександра Мурашка, де 1919 року проживала російська письменниця Ольга Форш. Будівлі не збереглися.
№ 16/18 — вважається колишньою садибою генерала Багговута[8], проте документальних підстав для цього немає.
На Багговутівській вулиці знаходиться Київська обласна клінічна лікарня № 1 (буд. № 1) — колишня Київська єврейська лікарня, перші цегляні корпуси якої були збудовані у 1885 році. Заснована для бідного єврейського населення, яка була розрахована на 12 ліжок — по 6 ліжок у двох відділеннях. Левову частку коштів виділила єврейська сім'я купців-меценатів Бродських, які в подальшому щорічно виділяли кошти на її утримання[9]. За тією ж адресою розміщені бюро медично-соціальної експертизи, інститут репродуктивної медицини, кардіологічний київський обласний диспансер та обласний центр боротьби та профілактики СНІДу.
На цій вулиці знаходиться Головне управління Державної податкової служби міста Києва (буд. № 26).
На розі Багговутівської та Овруцької вулиць знаходився Феодорівський храм, збудований у 1870–1872 роках. Особливістю храму були створені в ньому у 1887–1895 роках точні копії єрусалимської Кувуклії — печери Гробу Господнього під південним приділом[10] та печерного храму, влаштованого священномучеником Климентом Римським в Інкермані, під північним приділом[11]. У 1935 році церкву було розібрано, а на її місці облаштовано сквер. У 2007 році відновлена парафія розпочала богослужіння у тимчасовому храмі-наметі, а у жовтні 2008 року у частині скверу почалися археологічні розкопки, що виявили підмурки історичного храму та значну частину конструкцій підземних святинь.
Будинок № 14 зведений близько 1910 року у стилі модерн. Належав полковникові В. А. Бенсону, потім — підполковникові О. Л. Козаровському. Після 1917 року особняк було націоналізовано та перебудовано. З 1927 року в ньому містився клуб заводу «Укркабель» (нині тут розташована приватна клініка пластичної хірургії).
Будинок № 16/18 (одноповерховий особняк, збудований у кінці ХІХ ст., його часто ототожнюють із садибою Леонтія Багговута) входить до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини міста Києва. Перебуває в незадовільному й місцями аварійному стані.[12]
Будинок № 32 зведений у 1910—1915 роках у стилі раціонального модерну.
- Пам'ятник працівникам ГУБОЗ МВС України, загиблим під час виконання службових обов'язків (буд. № 2).
- Пам'ятник працівникам кабельного заводу, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. (буд. № 14). Відкритий 23 лютого 1965 року, пізніше реконструйований.
- Меморіальна таблиця на честь композитора М. Леонтовича, який працював у цьому будинку в 1919—1920 роках (буд. № 2).
На будинку № 10 висіло кілька таблиць, наразі втрачених. Одна з них увічнювала страйк 25 липня 1903 року робітників заводу на знак солідарності зі страйкарями міст Баку та Одеси. Друга — страйк 12 квітня 1912 року проти розстрілу царськими військами робітників золотих копалень на р. Лена 4 квітня 1912 року (гранітну дошку було відкрито у 1947 році, замінено у 1978 році).
Також на будинках № 2/12 та № 27 висіли гранітні анотаційні таблиці на честь маршала Будьонного, які були зняті після перейменування вулиці.
Меморіальна дошка на будинку № 2
Будинок № 9-Б (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). Фрагмент фасаду
Будинок № 14
Будинок № 16
Будинок № 32
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
