Вулиця Академіка Ромоданова

Ву́лиця Акаде́міка Ромода́нова — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Татарка, Загорівщина. Пролягає від вулиці Юрія Іллєнка до Макарівської вулиці.

Вулиця Академіка Ромоданова Київ
Місцевість	Татарка, Загорівщина
Район	Шевченківський
Назва на честь	А. П. Ромоданова
Колишні назви
Макарівська вул., вул. Омеляна Пугачова, Пугачова
Загальні відомості
Протяжність	670 м
Координати початку	50°28′10.1″ пн. ш. 30°28′5.2″ сх. д.
Координати кінця	50°28′27.9″ пн. ш. 30°28′25.8″ сх. д.
поштові індекси	04050, 04107
Транспорт
Найближчі станції метро	«Лук'янівська»,  «Дорогожичі»
Автобуси	А 31
Маршрутні таксі	Мт 432, 499
Зупинки громадського транспорту	«Обласна лікарня»
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Державні установи	РАГС Шевченківського району
Навчальні заклади	ЗОШ № 70
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11390
У проєкті OpenStreetMap	r415962
Мапа
Вулиця Академіка Ромоданова у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Герцена, Багговутівська і Врубелівський узвіз.

Історія

Вулиця виникла у 2-й половині XIX століття, спершу була у складі Макарівської вулиці (назва з 1869 року^[1]). На топографічних картах 1930-х — 1940-х років на ній позначено під'їзну колію Кабельного заводу.

У 1939 році виокремлена під назвою вулиця Омеляна Пугачова^[2], на честь донського козацького отамана, керівника селянського повстання у Російській імперії Омеляна Пугачова. 1944 року назву уточнено як вулиця Пугачова^[3].

З 1950-х до початку 1970-х років вулицею проходив тролейбусний маршрут № 18, доки не було ліквідовано державну дачу в садибі Більського.

Сучасна назва на честь Академіка Ромоданова, українського лікаря-нейрохірурга, з 2018 року^[4].

Забудова

Житлова забудова вулиці відноситься переважно до 1950—70-х років — «сталінки», багатоповерхові будинки типових серій 96 та 1-КГ-480-12У. Залишилося кілька старіших будинків. Будинок № 2/32 на розі з вулицею Юрія Іллєнка зведений до 1941 року, для особового складу Дніпровської військової флотилії.

Будинок № 3 зведений у 1902 році цивільним інженером Володимиром Безсмертним для школи-притулку. У 1945–1962 роках тут проживали діти, звільнені з концтаборів, та ті, чиї батьки загинули на війні.

Будинок № 6 належав купцю М. Моржанову, з 1929 року — лікарю-фтизіатру, інфекціоністу, завідувачеві Київського туберкульозного інституту Гаврилі Сидоренку. Тут бували сестри Лесі Українки — Ізидора Косач-Борисова та Ольга Косач-Кривинюк. Будинок зведений у цегляному стилі наприкінці XIX століття.

У будинку № 12/2 на початку XX століття розташовувалася церковно-учительська школа (семінарія). Першим її директором був майбутній митрополит УАПЦ Василь Липківський. Тут працювали поет Олекса Коваленко, композитор і диригент Микола Леонтович, композитор Кирило Стеценко, педагог Григорій Шерстюк, навчався майбутній народний артист СРСР Олександр Міньківський. Будинок семінарії зведено у 1903 році, за проектом архітектора Євген Єрмакова.

• 
  Будинок № 3
• 
  Будинок № 6
• 
  Будинок № 12/2

Пам'ятники та меморіальні дошки

• буд. № 12/2 — меморіальна дошка на честь композитора Миколи Леонтовича, який працював у цьому будинку у 1919–1920 роках. Дошку відкрито 15 жовтня 1965 року, скульптор Валентина Шевченко.
• буд. № 3 — меморіальна дошка на будинку, в якому розташовувався дитячий будинок № 13 для дітей, звільнених з концтаборів та тих, чиї батьки загинули у Великій Вітчизняній війні. Відкрита у 1990 році, архітектор — В. П. Приходько.

• 
  Меморіальна дошка Леонтовичу
• 
  Меморіальна дошка дитячому будинку

Установи та заклади

• Музична школа № 26 (буд. № 6/29)
• Загальноосвітня школа № 70 (буд. № 10)
• Національна академія державного управління при Президентові України (буд. № 12/2)
• Відділ РАГС Шевченківського району (буд. № 17)