Loading AI tools
Народний депутат України 8-го скликання З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мико́ла Петро́вич Паламарчу́к (нар. 25 квітня 1954, село Нове Село, Хмельницька область) — український політик та юрист. Народний депутат України VII та VIII скликання. Генерал поліції першого рангу у відставці.
Микола Петрович Паламарчук | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народився | 25 квітня 1954 (70 років) Нове Село, Ізяславський район, Хмельницька область | ||||||||
Громадянство | Україна | ||||||||
Національність | українець | ||||||||
Діяльність | політик, юрист | ||||||||
Alma mater | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого | ||||||||
Членство | Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України VII скликання | ||||||||
Посада | народний депутат України[1] і народний депутат України | ||||||||
Військове звання | Генерал 1-го рангу у відставці | ||||||||
Партія | безпартійний | ||||||||
Автограф | |||||||||
Нагороди | |||||||||
У 1981 році закінчив Новокаховський технікум ГМЭСГ за спеціальністю технік-механік, без відриву від виробництва. В 1991 році закінчив Харківську національну юридичну академію за спеціальністю правознавство, а у 2002 році закінчив Херсонський державний технічний університет за спеціальністю економіка підприємств.
Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (лютий 2004 — квітень 2006).
Депутат Київської міськради від Блоку Віталія Кличка (2008–2012).
Генерал-лейтенант міліції (з 20 серпня 2001)[2].
23 серпня 2017 року присвоєно спеціальне звання генерала поліції першого рангу у відставці.[3]
Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 86 в списку. На час виборів був членом Народної партії.
З 12 грудня 2012 — народний депутат України 7-го скликання від політичної партії «УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка», № 14 в списку. Заступник голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
На позачергових парламентських виборах 26 жовтня 2014 року обраний народним депутатом за списком партії Блок Петра Порошенка[4]. Член депутатської фракції «Блок Петра Порошенка». Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності[5].
20 вересня 2016 року не голосував за проєкт постанови про «Заяву Верховної Ради України з приводу невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання»[6].
Займається покриванням рейдерського захоплення земель підприємства з іноземними американсько-турецькими інвестиціями ТОВ «Глобал-Інвест» в селі Надеждівка, Чаплинського району, Херсонської області.[7][неавторитетне джерело]
Після смерті херсонської громадянської активістки Катерини Гандзюк в результаті замовного нападу, активістами звинувачується в причетності до вбивства і був названий «вічним смотрящим по темам МВС в Херсонській області».[8] За словами учасників спільноти "Хто замовив Катю Гандзюк?", посередником між виконавцями злочину та замовником був раніше судимий Ігор Павловський, офіційний помічник народного депутата Паламарчука. Окрім того, намагався потрапити до складу Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування нападів на громадських активістів (у тому числі й нападу на Гандзюк)[9]. Сам Паламарчук усі звинувачення відкидає[10].
Микола Паламарчук | ||||||||||
Особисті дані | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 25 квітня 1954 (70 років) | |||||||||
Нове Село, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР | ||||||||||
Громадянство | Україна | |||||||||
Позиція | Нападник | |||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||
| ||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||
Нагороди | ||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||
Микола Паламарчук у молодості захоплювався футболом, грав за юнацькі команди Херсонщини та Криму[11]. Працюючи начальником ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, він обіймав посаду президента футбольного клубу «Динамо-ІгроСервіс» (Сімферополь) та сприяв його розвитку. У 2003—2005 роках він грав за цей клуб на професіональному рівні на позиції нападника.
Генерал Микола Паламарчук дебютував у професіональному футболі у 49-річному віці: 14 червня 2003 року в домашньому матчі другої ліги проти запорізького «Торпедо» він вийшов на заміну на останні 8 хвилин матчу. У травні-червні наступного року тричі виходив на заміну за «Динамо-ІгроСервіс», загалом провівши на полі 24 хвилини, і виграв разом з клубом золоті медалі другої ліги та путівку до першої ліги. У червні 2005 року ще раз потрапив до заявки клубу на матч, але цього разу на поле не вийшов[12].
Паламарчук вважається найстарішим футболістом в історії чемпіонатів України з футболу: востаннє він вийшов на поле 13 червня 2004 року у віці 50 років та 59 днів[13].
Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок країни | Усього | |||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
2002-03 | «Динамо» Сімферополь | Друга ліга | 1 | 0 | КУ | — | — | 1 | 0 |
2003-04 | «Динамо-ІгроСервіс» Сімферополь | Друга ліга | 3 | 0 | КУ | — | — | 3 | 0 |
2004-05 | «Динамо-ІгроСервіс» Сімферополь | Перша ліга | 0 | 0 | КУ | — | — | 0 | 0 |
Загалом за кар'єру | 4 | 0 | — | — | 4 | 0 |
Дружина Лариса Генріхівна (1955). Син Дмитро (1977). Дочка Ірина (1982).
Микола Паламарчук відмовився приймати орден:
Як генерал міліції і людина честі я відмовляюся приймати будь-які нагороди від Януковича і його режиму, особливо після того, що сталося на Майдані Незалежності вчора вночі. Жоден поважаючий себе офіцер після такого не повинен виконувати жодного наказу цієї влади, бо вони спрямовані проти українського народу, і не приймати будь-яких нагород з рук режиму.[16] |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.