Парафіївка
селище міського типу в Ічнянському районі Чернігівської області України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Парафіївка — селище в Україні, центр Парафіївської селищної громади Прилуцького району Чернігівської області. Населення — 2 169 особи (1 січня 2022). Орган місцевого самоврядування — Парафіївська селищна рада.
| селище Парафіївка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 Будівлі цукрового заводу в Парафіївці | |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Чернігівська область | ||||
| Район | Прилуцький район | ||||
| Громада | Парафіївська селищна громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 5,81 км² | ||||
| Населення | ▼ 2169 (01.01.2022)[1] | ||||
| Поштовий індекс | 16730 | ||||
| Телефонний код | +380 4633 | ||||
| Географічні координати | 50°52′37″ пн. ш. 32°38′29″ сх. д. | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Качанівка | ||||
| До станції: | 1 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - залізницею: | 196 км | ||||
| - автошляхами: | 170 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 16730, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт Парафіївка, вул. Тараса Шевченка, 62 | ||||
| Голова селищної ради | Петруша Галина Леонідівна | ||||
| Карта | |||||
  Парафіївка | |||||
 Парафіївка | |||||
 | |||||
|
| |||||
Містечко розташоване на півночі району. Відстань від Чернігова — близько 150 км (автошляхами — 172 км[2]), до Ічні — 20 км. Найближчі залізничні платформи: тупикова станція Качанівка, відстань 1 км; та Ічня Полтавської дирекції залізничних перевезень (на лінії Бахмач — Прилуки), за 23 км.
Площа містечка близько 6 км²[3]. Висота над рівнем моря — 164 м[4]. На території селища — каскад ставків, що утворюють верхів'я річки Смош і нижче за течією переходять до Качанівських ставків.
Містечко засновано урядниками Речі Посполитої в першій половині XVII століття на території Чернігівського воєводства. Після 1649 певний час у складі Ічнянського полку Гетьманщини, згодом — Прилуцького полку (до 1782).
У часи гетьмана Івана Мазепи, село належало Генеральній канцелярії. Рішенням гетьмана воно надане до рангового володіння генеральному обозному Івану Ломиковському.
У селі церква Святителя та Чудотворця Миколая.[5]
Є на мапі 1787 року.[6]
У 1859 році у Козачому та Власницькому містечку Парафіївка була церква, цукровий завод та 562 двори, де жило 2774 особи (1384 чоловічої та 1390 жиночої статі.[7]
З 1917 — у складі УНР. Після 1921 — постійни режим комуністів.
Під час організованого комуністами Голодомору 1932—1933 років убито щонайменше 107 жителів селища[8].
На фронти Другої світової війни комуністи забрали 1400 жителів Парафіївки, 490 з них відзначені більшовицькими знаками, 504 — загинули.
Уродженці Парафіївки Корній Андрусенко і Вольф Хацкевич номіновані на Героя СССР. 1962 встановлені два пам'ятники на честь 11 комуністів, які загинули в боях з денікінцями в роки УНР, і 117 мобілізованих, яких ліквідували сили Вермахту 1943 році. У 1976 році споруджено обеліск Слави воїнам-односельцям[9].
У повоєнний період у селі була центральна садиба колгоспу імені Тельмана, за яким було закріплено 4542 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 3883 га орної землі. Це були багатогалузеві господарства, де вирощували зернові і технічні культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом. У селі був також бурякорадгосп з цукрозаводом. Радгосп мав 2472 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 2214 га орної землі, а завод виробляв 27,7 тис. тон цукру на рік[9].
До 1960-их років грошей людям за роботу в колгоспі не платили, було відсутнє пенсійне забезпечення.
У 1960 році село отримало статус селища міського типу.
Герб
Щит понижено хвилеподібно перетятий на золоте та синє поля. У золотому полі червона хоругва, на якій золотий хрест із розширеними кінцями. У синьому полі перехрещені срібні перо та пірнач, під якими золотий каламар.
Прапор
Квадратне полотнище, розділене хвилеподібно по діагоналі з нижнього кута від древка на два рівновеликі трикутні поля, у верхньому червоному жовтий хрест із розширеними кінцями. У нижньому синьому — перехрещені білі перо та пірнач, під якими жовтий каламар.
Пояснення символіки
Хоругва з хрестом вказує на назву поселення Парафіївка як на колишній центр церковної громади — парафії (герб є напівпромовистим).
Пірнач, перо та каламар символізують приналежність Парафіївки до рангових маєтностей Генеральної канцелярії Війська Запорозького, а пізніше — до володінь Івана Ломиковського, який у різний час обіймав посади генерального писаря, генерального осавула, наказного гетьмана та генерального обозного в гетьманських урядах М. Ханенка та І. Мазепи.
Хвилі символізують каскад ставків, що утворюють верхів'я річки Смош і нижче за течією переходять до Качанівських ставків.
9 жовтня 2018 сталася пожежа на складі боєприпасів.[10] 24 жовтня 2018 року пожежу було ліквідовано. На час ліквідації наслідків пожежі з центральної районної лікарні Ічні евакуйовано 163 хворих до лікувальних закладів селище Парафіївка.
Чисельність населення
| 1979 | 1989 | 2001 | 2016 | 2022 |
|---|---|---|---|---|
| 3706 | 3182 | 2763 | 2407 | 2169 |
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2705 | 98.22% |
| російська | 42 | 1.52% |
| білоруська | 5 | 0.18% |
| гагаузька | 1 | 0.04% |
| інші/не вказали | 1 | 0.04% |
| Усього | 2754 | 100% |
Загальноосвітня школа, клуб, лікарня, крамниці, поштове відділення. Храм святителя Миколая ПЦУ, настоятель отець Василь Момоход.
Цукровий комбінат знищений.
Залізничний транспорт
Найближча залізнична станція Качанівка розташована на відстані 1 км. Станція є тупиковою і обслуговує цукровий завод, але крім товарного руху на ділянці щодня курсують приміські поїзди:
- № 6547 Ромодан (Полтавська область) — Качанівка. Прибуває до Парафіївки о 2:00 ночі..
- № 6550 Качанівка — Ромни (Сумська область). Вирушає з Парафіївки о 3:00 ночі і після прибуття до Ромнів через годину вирушає на початкову станцію — Ромодан.
Залізнична лінія одноколійна і не електрифікована. Відрізок залізниці від станції Качанівка до станції Григорівка (Григорівка-Південна) примикає до залізниці Ромодан (Полтавська область) — Бахмач, яка також є одноколійною і не електрифікованою, але по ній є постійний рух пасажирських поїздів далекого прямування, регулярний рух приміських потягів (двічі на день на Ромодан і один раз до Бахмача) і товарних потягів. Найближча велика залізнична станція — Бахмач-Пасажирський. У райцентрі також розташована залізнична станція на гілці Бахмач — Прилуки — Гребінка (Полтавська область), яка також є одноколійною і не електрифікованою і по ній є постійний рух пасажирських поїздів далекого прямування, приміських дизель-потягів (тричі на Прилуки, двічі до роз'їзду Варварівського і один раз до Бахмача) і товарних потягів.
Автомобільний транспорт
Селище розташоване на трасі Т 25 15 (Ніжин — Харкове, що на трасі Київ — Суми). Траса Т 25 15 проходить також через Ічню (райцентр), селище Дмитрівка і селище Талалаївка. Виїзд до столиці — Київ, обласного центру — Чернігів і міста Ніжин через Ічню. Виїзд до Бахмача через Дмитрівку. Виїзд до Сум, Прилук, Ромн і в Державний дендрологічний парк «Тростянець» НАН України через трасу Т 25 29, яка відходить на південь від траси Т 25 15 в 9 км на схід від Парафіївки. Також із селища йдуть місцеві дороги до сел Хаїха і Мартинівка (на північ), у Терешиху (на північний схід), а також до Власівки, Качанівки, Петрушівки та Іваниці (на південь). Відстань до райцентру становить 18 км (на захід).
- Уродженці
- Андрусенко Корній Михайлович (1899–1976) — офіцер, полковник, Герой Радянського Союзу;
- Бугаєвський Мусій (кінець XVII cт., Парафіївка — 1747, Глухів) — співак, хоровий диригент, педагог. Вихованець Києво-Могилянської академії. Закінчив Києво-Могилянську академію, де співав в академічному хорі, був його диригентом. 1720–1734 — військовий капелан при резиденції гетьмана І. Скоропадського, потім Данила Апостола, а також священик церкви св. Анастасії у Глухові. У 40-х рр.— регент Глухівської хорової капели (до 1747). Серед його учнів — Гаврило Головня, одружений з донькою Бугаєвського Тетяною й опікун його сина — Миколи[12][13].
- Данько Олена Яківна — українська письменниця, поетеса, художниця та акторка.
- Іванюк Михайло Миронович (1901—?) — український архітектор.
- Клочко Микола Павлович (нар. 1934) — поет-шістдесятник.
- Луценко Віталій Іванович (1937–1999) — український політик лівого спрямування, народний депутат України 2-го і 3-го скликань. Батько Юрія Луценка.
- Підгорний Віталій Костянтинович (* 1937) — український лікар.
- Слуцький Абрам Аронович (1898-1938) — керівник зовнішньої розвідки СРСР у 1935-1938 роках;
- Шура-Бура Михайло Романович (1918–2008) — учений у галузі кібернетики.
- Цинковський Іван Іванович (1919–1987) — український письменник, поет, журналіст.
- Хацкевич Вольф Беркович (1908–1959) — учасник Другої світової війни;
- Юзефович Корнелій Іванович (1726 — після 1766) — український співак і регент.
.svg){kind=small}
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
