Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Харківський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Харківського намісництва (1780—1797), Слобідсько-Української губернії (1796—1835), а також Харківської губернії (1835—1917) Російської імперії. До 1923 року адміністративно-територіальна одиниця Харківської губернії УСРР. Адміністративний центр — місто Харків.
Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2011) |
Прізвище, ім'я, по батькові | Титул, чин | Роки знаходження на посаді |
---|---|---|
Земборський Григорій Михайлович | майор | 1780—1783 |
Квітка Федір Іванович | колезький асесор | 1783—1786 |
Квітка Федір Іванович | колезький асесор | 1786—1789 |
Квітка Федір Іванович | колезький асесор | 1789—1792 |
Квітка Федір Іванович | колезький асесор | 1792—1795 |
Квітка Федір Іванович | надвірний радник | 1795—1798 |
Абаза Степан Іванович | майор | 1798—1801 |
Шидловський Михайло Романович | майор | 1801—1804 |
Ковалевський Петро Романович | майор | 1804—1807 |
Квітка Андрій Федорович | майор | 1807—1810 |
Сонцев Іван Борисович | статський радник | 1810—1813 |
Познанський Іона Миколайович | майор | 1813—1816 |
Квітка Григорій Федорович | капітан | 1816—1819 |
Квітка Григорій Федорович | капітан | 1819—1822 |
Квітка Григорій Федорович | капітан | 1822—1825 |
Квітка Григорій Федорович | капітан | 1825—1828 |
Ковалевський Петро Андрійович | колезький асесор | 1828—1831 |
Бердяєв Микола Миколайович | підполковник | 1831—1834 |
Ковалевський Максим Максимович | полковник | 1834—1837 |
Ковалевський Максим Максимович | полковник | 1837—1840 |
Ковалевський Максим Максимович | полковник | 1840—1843 |
Ковалевський Максим Максимович | полковник | 1843—1846 |
Ковалевський Максим Максимович | полковник | 1846—1849 |
Ковалевський Максим Максимович | полковник | 1849—1852 |
Ковалевський Максим Максимович | полковник | 1852—1855 |
Щербинин Павло Михайлович | колезький секретар | 1855—1858 |
Римський-Корсаков Василь Васильович | поручик | 1858—1860 |
Квітка Валеріан Андрійович | гвардії капітан | 2.11.1860—1861 |
Князь Голіцин Федір Григорович | колезький асесор | 1861—1864 |
Князь Голіцин Федір Григорович | колезький радник | 1864—1867 |
Князь Голіцин Федір Григорович | колезький радник | 1867—1870 |
Ковалевський Микола Євграфович | капітан-лейтенант | 1870—1873 |
Ковалевський Микола Євграфович | капітан-лейтенант | 1873—1876 |
Ковалевський Микола Євграфович | статський радник | 1876—1879 |
Ковалевський Микола Євграфович | дійсний статський радник | 1879—1882 |
Ковалевський Микола Євграфович | дійсний статський радник | 1882—1883 |
Князь Голіцин Дмитро Федорович | колезький секретар, камер-юнкер | 5.07.1883—1886 |
Князь Голіцин Дмитро Федорович | камергер | пр. 1891 |
Князь Голіцин Олексій Дмитрович | церемоніймейстер | пр. 1914, 1917 |
У 1862 році кількість мешканців повіту була 106 123 душ (в тому числі 1456 спадкових дворян, 184 особистих дворян, 103 619 іншого стану)[1].
У 1866 році кількість мешканців повіту була 112 329 душ, без урахування мешканців міста Харкова (яких на той час нараховувалося 52 016 душ)[2]. Середня густота населення повіту була 53,62 особи на квадратну версту.
У 1885 році у повіті було 125 482 мешканця.
За даними перепису 1897 року кількість мешканців зросла до 348 488 (179 251 чоловік та 169 237 жінок)[3].
У 1897 році кількість мешканців повіту була 112 329 душ[4].
У 1914 році у Харківському повіті населення налічувало 516 822 душі (з них 237 691 мешканці міста Харків)[5][6].
У 1915 році населення налічувало 560 683 душі (з них 249 698 мешканці міста Харків)[7].
На початок 1917 року кількість мешканців дорівнювало 285 000 осіб[8].
У 1862 році у Харківському повіті налічувалося один цукровий завод у Дворічному Куті (з 1839 року) належавший Абазу, пізніше Ковалевському. Тип виробництва був «вогневим»)[9].
У 1889 році у Харківському повіті було 90 фабрик та заводів, на яких працювало 3013 робітників[10].
У 1912 році фабрик та заводів у повіті налічувало вже 154. На них працювало 14 501 робітник.[11]. Серед них: 9 парових млинів, 11 водяних млинів, 1 цукровий завод (Товариство Харківський Рафінадний завод, с. Мала Данилівка); також 7 винокурних заводів, 5 броварень, 2 механічних та ливарних заводу, 50 цегельних заводів, 3 шкіряних, 3 миловарних, вовномийний, 2 ситценабивних, пенько — канатний завод, столярна, паперова, 2 скляні фабрики, 2 заводу фруктових вод, макаронна фабрика, фаянсовий завод, білильна фабрика, силікатний завод. Також у Харківському повіті (с. Мала Данилівка) була електрична станція.
До 1915 року, кількість винокурень збільшилося до 8, цегельних заводів до 51. Білильних фабрик стало три, а силікатних заводів два. Інші підприємства (вказані на 1912 рік) зосталися у попередній кількості). Також продовжувала працювати Мало-Данилівська електростанція[12].
У 1864 році у Харківському повіті долічувалося голів: коней 41 286, рогатого скоту 65 401, овець (47 960 простих та 4940 тонкорунних), свиней 53 590 та160 кіз[13].
У 1885 році у Харківському повіті долічувалося голів: коней 22 484, рогатого скоту 37 503, овець (22 832 простих та 1879 тонкорунних), свиней 18 951 та109 кіз[14].
У 1912 році у Харківському повіті долічувалося голів: коней 33 124, рогатого скоту 43 351, овець (21 022 простих та 73 тонкорунних), свиней 37 374 та 353 кози[15].
У 1864 році полями було зайнято 1754 квадратних верст (кв.в), під луги 236 кв.в.[16].
На 1864 рік, у Харківському повіті (не враховуючі місто Харків) було 68 православних храмів та соборів (32 кам'яних та 36 дерев'яних), 9 монастирів (7 кам'яних та 2 дерев'яних), 2 каплички та один молитовний будинок. Всього 81 культове місце.[17].
Крім православної церкви у Харківському повіті були також присутні розкольники, на 1885 рік у повіті було 690 душ (361 чоловік та 329 жінок) старообрядців[18].
На 1914 рік кількість старообрядців повіту зросла, та налічувала 1539 осіб. Окрім старообрядців, також у повіті були присутні штундо-баптисти кількістю 442 особи. Крім цього були присутні представники таємної секти хлистів, кількість яких встановити не встановлено на той час. Тільки є дані, що вони були присутні у населених пунктах Харківського повіту, таких як: Островерхівка[19], Озерянці, Пісочин, Велика Рогозянка[15].
З 1862 року поліційні функції у повіті виконував повітовий справник. Йому підпорядковувалися станові пристави. Сам повіт поділявся на стани. У 1862 році Харківський повіт поділявся на два поліційні стани (центр I-го стану у слободі Мерефі, II-го у слободі Липцях)[20].
У 1866 році Харківський повіт так же поділявся на два поліційні стани. Але центр I-го стану було переміщено з слободі Мерефі, до слободи Вільшани. Центр II-го стану як і раніше був у слободі Липці[21].
У 1887 році Харківський повіт так же поділявся на два поліційні стани (центр I-го стану у слободі Мерефі, II-го у слободі Золочів)[22]. Такий же поділ був й у 1889 році[23].
У 1914 році у Харківському повіті вже вказано п'ять станів. Пристави розташовувалися у населених пунктах: Основі, Дергачі, Золочів, Липці, Мерефа[24][25].
На початок 1917 року, повітова поліція вже налічувала шість станів, VI-й стан розміщувався у слободі Іванівці. Також у Золочіві були поліцейські надзирателі[26].
У 1862 році за відомством державного майна повіт поділявся на 10 волостей[20]: Харківську, Ольшанську, Пересічанську, Мереф'янску, Безлюдівську, Липецьку, Циркунівську, Деркачівську, Удянську, Золочівську.
Станом на 1913 рік у повіті було 24 волості[28]:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.