Loading AI tools
український художник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Флоріан Ілліч Юр'єв (11 серпня 1929, Кіренськ — 11 вересня 2021, Київ) — український художник, архітектор, композитор, мистецтвознавець (кандидат мистецтвознавства), майстер скрипкових музичних інструментів, поет, педагог і громадський діяч. Член Спілки архітекторів Української РСР з 1956 року, Спілки радянських художників України з 1970 року[2], Всеукраїнської музичної спілки з 1992 року, Міжнародної асоціації кольористів; почесний член «Союзу скрипкових майстрів-художників Росії».
Юр'єв Флоріан Ілліч | |
---|---|
Флоріан Юр'єв у 2014 році | |
Народився | 11 серпня 1929 Кіренськ, Кіренський округd, Сибірський край, Російська СФРР, СРСР |
Помер | 11 вересня 2021[1] (92 роки) Київ, Україна |
Поховання | Власівка |
Країна | СРСР Україна |
Місце проживання | Київ |
Діяльність | художник, архітектор, мистецтвознавець, композитор, громадський діяч |
Alma mater | Київський державний художній інститут (1956) |
Науковий ступінь | кандидат мистецтвознавства |
Відомі учні | Задорожна Людмила Іванівна і Зайченко Таїсія Василівна |
Заклад | Київпроект і Український поліграфічний інститут |
Членство | Спілка архітекторів України, Спілка радянських художників України і Національна всеукраїнська музична спілка |
Нагороди | |
Народився 11 серпня 1929 року у місті Кіренську (нині Іркутська область, Росія). Його мати — Марія Іванівна Большак, представниця древнього тунгуського роду, з якою ув'язнений батько Флоріана — Ілля Юр'єв (Ілля Захар'їн-Юр'єв), інтелігент — за освітою біолог, переслідуваний радянською владою за наукову роботу з генетики, одружився під час перебування на засланні. Мати батька, до шлюбу Анна фон Гаєр, була чесько-німецького походження і вела родовід від німецького лицаря Флоріана фон Гаєра. За її бажанням онуку і дали ім'я Флоріан[3].
Флоріан закінчив Іркутське училище мистецтв, Київський художній інститут (графік, 1956), аспірантуру Московського поліграфічного інституту (спеціальність — мистецтвознавство) (1974), докторантуру Львівського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (1980).
Скрипковій справі навчався:
Композиції навчився в класах видатних українських композиторів народного артиста СРСР Андрія Яковича Штогаренка, Юдіф Григорівни Рожавської.
Клас вокалу проходив у видатного соліста-вокаліста, провідного баса Київської опери, педагога Київської консерваторії, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Олександровича Гродзинського.
Флоріан Ілліч Юр'єв був надзвичайно творчо різносторонньо обдарованою людиною та вражав різноманітністю своєї діяльності. Був відомий своїми творчими досягненнями як:
Найбільш відомими його роботами є:
«Літаюча тарілка», збудована 1978 року за проєктом архітектора Юр'єва, яка й досі вражає своєю оригінальністю — символ нескореної творчої вдачі митця, його протесту проти сірості, одноманітності та примітивізму епохи типового проєктування.
Проєктуючи конференц-зал Інституту інформації, Юр'єв передбачав, що, завдяки світлодинамічній установці, він буде використовуватися і як «Світлотеатр», у якому будуть об'єднані музика, світло і колір.
За проєкт цієї споруди Флоріан Юр'єв одержав нагороду «За новаторство в архітектурі». У 2023 році вийшов фільм «Нескінченість за Флоріаном» режисера Олексія Радинського[9].
З кінця 1950-х років, поряд з діяльністю архітектора та заняттям музикою, Ф. Юр'єв починає працювати над своєю теорією «музики кольору», де теоретичний аналіз колірного сприйняття та його віддзеркалення в мистецтві поєднувався із проблематикою «кольоромузики», синтезу звуку та зображення[14].
1962 року він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років.
Тоді ж, у 1962-му, було знищено багато малярських робіт художника, що через колірні сполучення та гармонії підтверджували й демонстрували його теоретичні дослідження колоризму.
Зокрема, одним із перших у світі він довів органічну природу кольоросприйняття, що забезпечується наявністю двох кольорових та одного чорно-білого каналів бачення у зорових нервах людини.
Відкинута офіційною радянською наукою, ця теорія через десятиліття була підтверджена дослідженнями англійських вчених-фізіологів, що на початку 1980-х pp. отримали за неї Нобелівську премію.
Флоріан Юр'єв розглядав кольоропис як самостійний спосіб художнього мислення, де колірні гармонії за своїми засадами близькі до гармоній музичних. Звідси ж — ідея музики кольору.
У своїх художніх картинах цього напрямку Юр'єв постає і як художник, і як вчений-кольорознавець і як музикант[15].
Йому належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований до всіх мов, а також для колірного запису музичних творів. У ній художник поєднував звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії.
Про це в одному з інтерв'ю розповів сам автор: «Цей метод виник з мого захоплення поезією. Я писав вірші, тож спробував структурувати їх за допомогою кольору. Колірні рядки складались у картину. Час перетворювався на простір. Якщо вірш розгортається в часі, то його колірний еквівалент можна осягнути миттєво, єдиним поглядом! Я почав перекладати на кольори вірші інших поетів. Виявилося, що кожний великий поет має свій характерний набір кольорів»[16].
Свої колірні композиції він називає «модусами», наголошуючи на їхній «інструментальній» функції — як засобу осягнення твору, як шляху, що поєднує візуальні, символічні, комунікативні, емоційно-виразні складові.
Флоріан Юр'єв ввів до мистецтвознавства терміни: «кольоропис», «цветопись», «colour writing», «modus coloris», «музыка цвета» («music of color»).
Кольористичну концепцію «колір-образ» («цвет-образ», «modus coloris») Юр'єв доповідав на трьох міжнародних форумах кольористів: у Москві (Росія, 1947), Прінстоні (США, 1992) та Будапешті (Угорщина, 1993) і отримав загальне схвалення та нагороди.
Флоріан Ілліч Юр'єв був засновником і віцепрезидентом Міжнародної академії «MODUS COLORIS», яка офіційно зареєстрована в Україні.
Понад 20 років Юр'єв читав курс «Художнє кольоробачення» в Поліграфічному інституті.
1998 року ім'я Флоріана Юр'єва було занесено в два престижні довідники: «Міжнародний директорій видатних внесків у сучасне суспільство» Американського біографічного інституту та енциклопедію «Хто є хто між інтелектуалів» Міжнародного біографічного центру в Кембриджі (Велика Британія) — таким чином підтвердивши його досягнення в галузі кольористики, архітектури, живопису, музики та музичної акустики.
Ще студентом Іркутського художнього училища Флоріан Юр'єв написав музичну фантазію «Боярин Орша» для альта, виконав її у 1948 році на олімпіаді молодих музикантів Східного Сибіру і отримав першу премію.
З кінця 1950-х Ф. Юр'єв починає працювати над своєю теорією «музики кольору», де теоретичний аналіз колірного сприйняття та його віддзеркалення в мистецтві поєднувався із проблематикою «кольоромузики», синтезу звуку та зображення.
1962 року він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років
Ідеями «світлотеатру» були пройняті і його концерти «музики кольору», що з успіхом пройшли у Києві в 1964, 1965 та у 1972 роках.
Юр'єву належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований для колірного запису музичних творів. У ній Юр'єв поєднував звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії.
2006 року з ініціативи меценатського культурологічного проєкту ЕКОГІНТОКС вийшла книга «Флоріан Юр'єв. Ріка часів»[17], присвячена його творчості музиканта та скрипкового майстра. У ній надруковано його вокально-інструментальну сюїту, над якою він працював з 1950-х рр., поклавши на музику поряд із своїми віршами сонети Шекспіра, поезії Тараса Шевченка, Франсуа Війона, Павла Тичини, Олександра Блока, Івана Драча, Бориса Олійника …
Флоріану Юр'єву належить також світлосимфонія «Жар-птиця».
Найбільша виставка картин Ф. Юр'єва як художника, якщо взагалі можна виділити окремо (від архітектора, музиканта-композитора, поета чи скрипкового майстра) цю грань творчості митця, відбулася 2001 року в будинку Спілки архітекторів України в Києві.
«За картинами Юр'єва можна було спостерігати, який шлях пройшов художник — від полутонів лірично-реалістичного сприйняття довколишнього світу до чистих кольорів та чітких ліній філософського, узагальненого погляду на історію та сучасність» і «… до народження та утвердження нового напрямку сучасного живопису, який сам його автор та засновник — Флоріан Юр'єв — називає „кольоротворні образи“. В картинах цього напрямку Юр'єв постає і як художник, і як вчений-кольорознавець»[18]
Обидва напрямки зображувального мистецтва були в творчості Юр'єва до самої смерті.
У радянський період, період боротьби з «абстракціонізмом», частина творів Юр'єва була знищена — хоча художник уникає цього терміну, вживаючи слова: «…непредметний стиль».
«Предметний стиль»:
Стиль «кольоротворні образи»:
Флоріан Юр'єв понад тридцять років присвятив вивченню класичної італійської традиції виготовлення скрипок, відродженню цієї традиції в Україні.
Його вчителями були Юрій Почекін, представник кремонської школи Джіобатта Морассі.
Мало хто володів таким об'ємом енциклопедичних знань в галузі скрипкового дизайну.
Протягом 10 років він читав в Інституті підвищення кваліфікації працівників культури курс: «Історія скрипкового мистецтва. Видатні майстри 16-20століть».
Він був головою Асоціації скрипкових майстрів-художників, постійним членом експертної комісії Міністерства культури та мистецтв України.
Юр'єв доводив, що потрібно зберегти акустичні якості класичних інструментів та розвивати їх відповідно до вимог нової музики, нових виконавців, в умовах акустики великих залів.
Цим і займається науково-дослідна лабораторія акустики смичкових інструментів, керівником якої був Флоріан Юр'єв.
Презентація перших чотирьох інструментів (двох скрипок, альта і віолончелі), виготовлених Юр'євим у 1999—2003 роках відбулася 2004-го року у Київській консерваторії квартетом артистів імені М. Лисенка.
Свої скрипки і віолончелі Флоріан Юр'єв називав «модусами», що носять імена відомих осіб (композиторів, артистів, …).
Їхнє досконале звучання підтверджене відомими музикантами: О. Криса, О. Макаренко, А. Баженов, Г. Сафонов, Б. Которович та іншими.
Інструменти Юр'єва мають не тільки звукову та акустичну довершеність, а й вишукану естетичність форми, головки інструментів завершують скульптури.
Флоріан Юр'єв пропонував як результат своїх наукових досліджень (нові технології) використовувати для створення музичних інструментів не рідкісні породи дерев («хазефіхте» — альпійська ялина), як це відбувається зараз і було раніше, а загально доступну спеціально оброблену деревину та штучні матеріали.
19 грудня 2009 року в залі Національної опери України відбувся концерт камерного симфонічного оркестру «Київ-Класик» під диригуванням заслуженого діяча мистецтв, професора Германа Макаренка, де було презентовано ансамбль з 12 смичкових інструментів, створених Флоріаном Юр'євим — це був підсумок майже 20-річної роботи[19].
Станом на 2014 рік Флоріаном Юр'євим було створено 25 музичних інструментів (скрипки, альти, віолончелі, контрабас). В інструменти втілені науково-технологічні та художні інновації, винайдені особисто майстром Юр'євим. Ним отримано на свої винаходи 7 патентів (5 українських та 2 міжнародних).
Помер 11 вересня 2021 року в Києві.[20] Похований за заповітом на кладовищі в селі Власівка Чернігівської області[21].
На творчому рахунку Юр'єва — сім авторських патентів в царині музичної акустики, що вдосконалили і надали сучасного звучання традиційним струнним інструментам (скрипці та віолончелі).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.