Євлогій (Марковський)

Євлогій (у світі Євсевій Пилипович Марковський^[1] або Морковський; 20 січня (1 лютого) 1878, село Хотин (Хоциня), Рівненський повіт, Волинська губернія — 11/24 березня 1951, Магопак, штат Нью-Йорк) — український релігійний діяч, православний єпископ.

Єпископ Євлогій
Єпископ Євлогій (Марковський)
Єпископ Каракаський і Південно-Американський
1947 — 24 березня 1951
Єпископ Вінницький і Подільський
5 серпня 1942 — 1946
Церква:	Українська автономна православна церква
Попередник:	Інокентій (Тихонов)
Альма-матер:	Житомирське церковне училище
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Євсевій Пилипович Марковський
Народження:	20 січня (1 лютого) 1878  Волинь
Смерть:	24 березня 1951(1951-03-24) (73 роки)  Магопак, штат Нью-Йорк, США
Похований:	New Kursk-Root Icon Hermitaged
Єп. хіротонія:	5 серпня 1942
Євлогій у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марковський.

Життєпис

Після закінчення церковної школи вступив до церковного училища в Житомирі.

Тривалий час служив у Клевані під Рівне.

Овдовів. Прийняв постриг. Був ченцем Почаївської Лаври.

Після початку Німецько-радянської війни перебував у відомстві Української Автономної Православної Церкви. В деяких джерелах помилково стверджується, що він входив до УАПЦ Полікарпа (Сікорського).

23 липня 1942 хіротонізований на єпископа Вінницького і Подільського, Української автономної православної церкви.

Перебуваючи у Вінниці брав активну участь у розкопках та похованні жертв Вінницької трагедії. За участі місцевого духовенства завершував заупокійні богослужіння. Зокрема на похороні 12 червня 1943 року виголосив такі слова: «Сьогодні ми вознесли свої молитви до престолу Всевишнього за тих, хто при розлуці з життям був позбавлений молитви Божої, хто терпів муки і кинутий у страшні могили. Ці жертви були убиті в таємний спосіб. Кати думали, що їхні лиходійства залишаться навіки таємницею. Ці мученики лежать безмовно тут у могилі своїми тілами, але у них є безсмертна душа. Пам'ять про них житиме у серцях наших завжди…».

Також відомо, що 16 липня єпископ Євлогій звершував похорон у співслужінні єпископа Рівненського і Острозького Федора (Рафальського), 32 священиків, одного протодиякона та диякона. Були присутні представники духовенства з Болгарії (архімандрити Миколай, Йосиф і Стефан), Румунії (митрополит Віссаріон, професори Попеску, Крайніце та Лазар), Фінляндії (пробст Любівурі), Швеції (гавптпастор Цедерберг, пфарер Сандергрен та ін.)

Від весни 1944 — в еміграції. Перейшов у РПЦ за кордоном, член її Синоду.

У 1947 році був призначений єпископом Каракасу і Венесуельським, але на місце призначення не виїхав. Разом з Синодом переїхав до Ново-Корінної пустині в Магопаку (штат Нью-Йорк, США), де й помер 24 березня 1951 року.