Єльці (родина)

Єльці (пол. Jelce), (рос. Ельцы) — давній російсько-український шляхетський рід герба Єльці. Предок їх, Іван Єлець (Иван Елец, Iwan Jelec), був наприкінці XV століття київським землевласником (землянином)^[1].

Єльці (пол. Jelce)
Герб Єльці
Опис герба: В блакитному полі один срібний чотирипроменевий зворотно спрямований коловорот, кінці якого ще раз заламані назовні.
Родоначальник:	Іван Єлець (XV століття)
Місце походження:	Велике князівство Литовське

Єльці поряд з Химськими, Слуцькими, Горностаями, Кропивницькими, Шашкевичами, Олізарами, Немиричами, Кмітами, Лозками, Полозами, Проскурами представляли українську шляхту південно-західного та південно-східного литовського прикордоння протягом 200 років. Саме в цей період в основному склалась соціальна структура краю.

Рід Єльців також використовував відміни шляхетського герба Леліва.

Спочатку Єльці були дідичами Сущан над Убортю, які потім одідичили Проскури^[2].

Іван Єлець мав двох синів, Федора та Яцка, яким король Казимир IV повернув маєтки Лучин, Турбів та інші. Від цих братів походять дві гілки сім'ї. Перша поселилася в Литві. Друга успадкувала маєтки в південній частині краю.

Назва походить від назви міста Єлець (рос. Елец, польськ. Jelec) в Липецькій області (польськ. oblast Lipeckaja), Російської Федерації

Київська гілка

Родовим гніздом цих старих київських землевласників був Лучин, над річкою Турбівка (до річки Ірпінь), що належав їм ще з XV століття^[3].

З 1507 року в Овруцькім повіті на річці Кам'янці, правому притоці річки Уж, володіли Литвиновичами, яким згодом було надане ім'я Ксаверів; з 1511 року — Козаровичами в чорнобильських околицях вище гирла річки Ірпінь, що король Жигмунт І надав своїм привілеєм Яцку Єльцю разом із землями над річкою Тетерів:

...з усіма людьми, з податками медовими і грошовими, з землями пахотними, з ловами звіриними, з річками і правом розширення, осадження людей; також зі звільненням цієї землі від служб осочницьких.

Оригінальний текст (пол.)

…ze wszystkimi ludźmi, daninami miodowemi i groszowemi, z ziemiami pasznemi, z łowy zwierzynnemi, z rzekami i z prawem rozszerzania, przybawiania i ludźmi osadzania; tudzieź z uwolnieniem tejźe ziemi od słuźb osoczniczych.

— Kozarowicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 537. (пол.)

1545 року їм вже належать землі, починаючи з півдня: старе їх гніздо Лучин у верхів'ях річки Ірпінь в київських околицях; малинський маєток біля овруцького кордону у пониззі річки Ірші площею 5,20 квадратні милі; Народичі над самою річкою Уж, в гирлі річки Жерев; Ремези^[ru] (зараз Єльський район Гомельської області, Білорусь) за річкою Словечна, над річкою Чертень біля мозирського кордону. 1552 року в чорнобильських околицях додалися Левковичі на річці Вересня (до річки Уж). У 1552 році в Чорнобилі був будинок пані Єльцьової^[4].

Це значне, хоча і розпорошене, майно ще на початку XVII століття здебільшого належало роду Єльців.

У трактаті ченця Києво-Печерської лаври Афанасія Кальнофойського «Teraturgema або дива Печерського монастиря», який був виданий польською мовою у Києві 1638 року, поряд з описами 64 див, які відбувалися між 1594 та 1638 роками, розміщено 31 епітафію з надгробків відомих осіб, похованих у монастирі. Так під двадцять третім надгробком поховані представники роду Єльців — київські нобілі Ян (поет, помер о 13-й год 11 листопада 1603, прожив 24 роки) та Дмитро (писар земський київський) разом з дружиною, Філіп (підстолій київський) «зі своїми попередниками лежать»^[5].

В наступні роки ця гілка роду Єльців переходить у жіночу лінію родів Байбузів, Слоцьких, Дефрессів і Красицьких. Вона вважається остаточно згаслою з 1780 року.

Герби родини

• 
  Герб
  Дмитра
  Єльця
• 
  Герб
  Теодора
  Єльця
• 
  Герб
  Федора
  Єльця

Відбитки печаток родини

• 
  Федора
  Єльця
  1514
• 
  Дмитра
  Єльця
  1585
• 
  Федора
  Єльця
  1624
• 
  Теодора
  Єльця
  1634

Інші гілки

Волинська губернія

Рід Єльців внесений до I частини (роди дворянства жалуваного або дійсного) списку дворян Волинської губернії на 1906 рік^[6], герб Леліва^[7]:

1. Людвік-Іосиф — син Якова Антонова (указ Урядуючого Сенату Російської імперії № 5150 від 30 червня 1845 року);

1.1. Генріх-Станіслав (указ № 3735 від 9 квітня 1859 року);

1.1.1. Павлина-Марія (указ № 610 від 21 лютого 1898 року);

1.1.2. Іосиф (указ № 610 від 21 лютого 1898 року);

1.1.3. Петро (указ № 610 від 21 лютого 1898 року);

1.1.4. Микола (указ № 610 від 21 лютого 1898 року).

1.2. Станіслав-Мартін (указ № 3735 від 9 квітня 1859 року);

Гродненська губернія

Єлець Іван — дворянин Гродненської губернії Пружанського повіту; учасник Польського повстання 1863—1864 років. 1864 року був визнаний політичним злочинцем та позбавлений судом прав на майно, яке підлягало конфіскації в казну. Засуджено на заслання до Тобольської губернії^[8].

Рід Єльців внесений до списку родів без позначення родовідної книги у дворянську родовідну книгу Гродненської губернії на 1900 рік^[9].

Списки дворян
Волинська губернія, 1906 рік	Гродненська губернія, 1900 рік