Єфросинія Ярославна

Єфроси́нія Яросла́вна (нар. 2-га половина XII століття) — руська княгиня з роду Ростиславичів династії Рюриковичів. Донька галицького князя Ярослава Осмомисла та суздальської княжни Ольги Юріївни. Дружина сіверського князя Ігора Святославича. Героїня «Слова о полку Ігоревім»^[1].

Єфросинія Ярославна
Пам'ятник Ярославні у Новгород-Сіверському Чернігівської області
Знання мов	давньоруська
Рід	Рюриковичі
Батько	Ярослав Осмомисл
Мати	Ольга Юріївна
У шлюбі з	Ігор Святославич
Діти	Володимир Ігорович, Роман Ігорович, Святослав Ігорович, Олег Ігорович і Ростислав Ігорович
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Точні роки життя дружини Ігоря невідомі, її ім'я в літописах не згадується. У «Родословнику» імператриці Катерини II [1] дружина Ігоря названа Єфросинією. За версією А. В. Соловйова, ім'я Єфросинія сходить до «Любецького Синодика». Р. В. Зотов, дослідник «Любецького синодика», вважав, що ім'я дружини Ігоря було Єфросинія, хоча і сумнівався в ідентифікації згаданого там князя Феодосія з Ігорем Святославичем.^[2] Християнським ім'ям Ігоря було Георгій, а Феодосій, на думку С. В. Алексєєва, було християнським ім'ям його молодшого брата, князя Всеволода Святославича.^[3] Однак залучення даних «Введенського синодика» дозволяє припустити, що Феодосій було чернечим ім'ям чернігівського князя, з великою ймовірністю саме Ігоря Святославича, інших кандидатів на роль ченця Феодосія серед чернігівських князів немає.^[4]

О. В. Творогов припустив, що Ярославні помилково приписали чернече ім'я її матері, Ольги Юріївни.^[5] Але ім'я Єфросинія закріпилося в літературі за княгинею.^[6]

Єфросинія була дочкою галицького князя Ярослава Володимировича Осмомисла від шлюбу з суздальської княжною Ольгою Юріївною, дочкою князя Юрія Долгорукого. Близько 1169 року її видали заміж за новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. У деяких джерелах Єфросинія вказується другою дружиною Ігоря, дату шлюбу відносять до 1184 р. Вперше ця дата з'явилася в «Родословнику» імператриці Катерини II. На думку сучасних дослідників, ця дата шлюбу виникла в результаті неточного прочитання «Історії Російської» В. Н. Татіщева. Історик А. В. Соловйов довів, що матір'ю всіх дітей Ігоря була Ярославна. Оскільки старший син Ігоря та Ярославни, Володимир, народився в 1171 році, шлюб не міг бути укладений в 1184 году.

Вірна й любляча берегиня князя Ігоря Святославовича відома завдяки «Плачу Ярославни», який розпочинає третю частину «Слова о полку Ігоревім». 23 квітня 1185 р. князь Ігор Святославич вирушив у похід на половців, як описує «Слово о полку Ігоревім». Застереження і вмовляння дружини Єфросинії, яка передчувала біду, не спинили його. Військо Ігоря зазнало поразки, а сам князь був поранений і потрапив у полон до ворога. Землі Ігоря Святославича, як і володіння залежних від нього князів, були спустошені половецькою навалою. Ярославна полишає Новгород-Сіверський, звідки її чоловік виступив у похід, і перебирається до Путивля, де князює їх старший син Володимир. Там, на міській стіні вона плаче-побивається за своїм князем.

Плач Ярославни за чоловіком, який потрапив у полон — один з найпоетичніших фрагментів та найпопулярніших місць «Слова…»^[7]. Це оповідь про тугу Єфросинії за своїм чоловіком, її вірність і любов, що, немов оберіг, охороняє у біді, визволяє від смерті та творить диво. Молитвами своєї вірної дружини того ж року князь утік із полону і повернув згодом всі свої волості та міста.

Ярославна вважається символом вірної дружини, яка може завдяки своїй любові зберегти чоловіка на полі битви. Образи з «Плачу Ярославни» використовували в своїх віршах багато поетів, існує велика кількість гравюр, картин і малюнків з її зображенням. В Новгороді-Сіверському Ярославні поставлений пам'ятник. Існує балет «Ярославна», музику до якого написав композитор Б. І. Тищенко.

Сім'я

Чоловік

• Ігор Святославич (2 квітня 1151 — весна 1201) — князь Путивльський (1161—1164), Курський (1164—1178), Сіверський (1178—1198) і Чернігівський (1198—1202).

Діти

• Володимир Ігорович (8 жовтня 1170 — після 1211) — князь Путивльський (1185—1198 та 1208-1211) і Галицький (1206—1208; 1210—1211).
• Олег Ігорович (1175—1205).
• Святослав Ігорович (1176 — вересень 1211) — князь Володимиро-Волинський (1205—1206), Перемишльський (1209 і 1210—1211).
• Роман Ігорович (пом. вересень 1211) — князь Звенигородський (1206—1207 і 1210—1211), Галицький (1207—1209).
• Ростислав Ігорович (пом. вересень 1211) — князь Теребовлянський (1210—1211)
• дочка (?-?), дружина (з 1189 р.) Давида Ольговича (пом. 1195), княжича Стародубського

Брати, сестри

Діти Ярослава Осмомисла та 1-ї дружини Ольги Юріївни (?—1181), дочка великого князя київського Юрія Володимировича Долгорукого, мамці Єфросинії Ярославни:

• Володимир Ярославич (1151—1199), отримав від батька Перемишль, князь галицький (1188—1199), останній представник Ростиславичів у Галичі
• Вишеслава Ярославна (?—?), дружина Одона Мешковича, князя познаньського.
• сестра (?-?), дружина угорського князя

Син Ярослава Осмомислі від 2-ї дружини — Настаськи Чагровни з половецького роду Чарг:

• Олег Ярославич («Настасіч») (?—1188) — був призначений князем спадкоємцем, але сісти на батьків престол йому так і не дали.

Вшанування пам'яті

Вулиця Ярославни існує у містах Дніпро, Суми.

У місті Чернігів вулицю Щербини перейменували на вулицю Ярославни.

У місті Запоріжжя вулицю Качалова перейменували на вулицю Ярославни.^[8]