Теребовлянське князівство

Ймовірно, що землі майбутнього Теребовлянського князівства були частиною володінь князя Ростислава Володимировича у сер. XI ст.

Після батька князівство в уділ отримав молодший з його синів Василько Ростиславич, мабуть, у 1084 році.

Інші уділи Ростиславичів: Звенигородське князівство — Володаря Ростиславича, Перемиське князівство — Рюрика.

Василько Ростиславич розгорнув посилену колонізацію на південний схід Теребовлянського князівства тюркським елементом (берендеї, торки й печеніги) й освоїв Пониззя та захистив його від кочовиків; водночас зросло значення Галича.

Рішенням Любецького з'їзду князів 1097 року Теребовлянське князівство було закріплене за Васильком як спадкове володіння. Того ж року київський князь Святополк II Ізяславич полонив та осліпив Василька, спробувавши відібрати в нього князівство, проте Володар добився звільнення брата, а в 1099 році у битві на Рожному полі війська Василька і Володаря розгромили Святополка. Рішеннями Витичівського з'їзду князів 1100 року Василька позбавили Теребовлянського князівства, проте Ростиславичі не підкорилися цьому несправедливому рішенню.

По смерті Василька у 1124 році в Теребовлі княжили його нащадки. Того ж року відокремилось Галицьке князівство.

У 1141 році тут утвердився Володимирко Володарович, який одночасно вокняжився в Галичі, і Теребовлянське князівство остаточно увійшло до складу Галицького.

На початку XIII ст. князівство було кілька років (бл. 1210) уділом князя Ізяслава Володимировича.