Іванченко Микола Кузьмич

Мико́ла Кузьми́ч Іва́нченко (4 листопада 1904(19041104), Київ, Київська губернія, Російська імперія — 4 травня 1970, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський архітектор. Член правління Спілки архітекторів України.

Микола Кузьмич Іванченко
Народження	4 листопада 1904(1904-11-04) Київ, нині Україна
Смерть	4 травня 1970(1970-05-04) (65 років) Київ
Країна	УНР →  СРСР
Навчання	Київський художній інститут
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ, Москва, Донецьк
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванченко.

Біографія

Народився 1904 року в Києві (нині Україна) в родині службовця. У 1934 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту.

На 1939 рік працював архітектором павільйону Української РСР на Всесоюзній сільськогосподарській виставці. Член ВКП(б).

Під час німецько-радянської війни служив у Червоній армії. Був на інженерних посадах на Військово-автомобільній дорозі № 21 та в 140-му окремому дорожньо-експлуатаційному батальйоні.

Потім працював на відповідальних посадах у системі органів у справах будівництва та архітектури.

На 1949—1951 роки — заступник начальника Головного управління у справах архітектури при Раді міністрів Української РСР.

У березні — жовтні 1955 року — начальник Головної інспекції — заступник начальника Головного управління у справах архітектури при Раді міністрів Української РСР. У жовтні 1955 — травні 1957 року — начальник Головної інспекції — заступник голови Державного комітету Ради міністрів Української РСР у справах будівництва і архітектури.

До липня 1958 року — член колегії Міністерства будівництва Української РСР.

З липня 1958 до січня 1959 року — начальник Головної державної інспекції будівельного контролю — заступник голови та член Державного комітету Ради міністрів Української РСР у справах будівництва (Держбуду УРСР).

Потім — заступник директора науково-дослідного інституту експериментального проєктування Академії будівництва і архітектури УРСР, головний архітектор Діпроміста Держбуду УРСР.

До 4 травня 1970 року — головний редактор журналу «Будівництво і архітектура».

Брав участь у створенні павільйону УРСР на ВДНГ у Москві (1939, спільно з архітектором Олексієм Тацієм), численних меморіальних дощок у Києві, пам'ятників

• Олександру Суворову в Ізмаїлі (скульптор Борис Едуардс, 1913, встановлено 1945),
• Іванові Франку в Києві (1956, скульптори Оксана Супрун, Анатолій Білостоцький),
• пам'ятник стратонавтам у Донецьку (1953, скульптори Юхим Білостоцький, Еліус Фрідман, Григорій Пивоваров),
• генералу Гурову в Донецьку (1954, скульптори Юхим Білостоцький і Еліус Фрідман),
• Володимирові Леніну в Донецьку (1967, співавтор архітектор В. Іванченко, скульптор Едвард Кунцевич) та інших.

Помер 4 травня 1970 року в Києві після тривалої і тяжкої хвороби.

Звання

• інтендант-капітан
• інженер-капітан

Нагороди

• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки
• орден «Знак Пошани» (16.09.1939)^[1]

Зображення

• 
  Павільйон «Україна» на ВВЦ у Москві
• 
  Пам'ятник стратонавтам у Донецьку
• 
  Пам'ятник Гурову