Ізборники Святослава

Ізбо́рники 1073 та 1076 років — пам'ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава. Одні з найдавніших писемних пам'яток давньослов'янської й давньоруської мови на теренах України. В Ізборниках зафіксовані типові риси української мови^[1][2], а післямови дяка Івана до Ізборників є пам'ятками української мови^[3].

Сторінка з «Ізборника Святослава» 1073 року

Обидва Ізборники містять статті релігійно-морального характеру, матеріали з граматики, поетики, риторики а також медицини; стверджується користь знань і читання книжок.^[4]

Ізборник 1073 року

«Болгарский царь Симеон: засновник слов'янської письменности» А. Муха, 1923

В збірнику містяться статті різного змісту — релігійного, побутового, повчального, літературного тощо.

Списаний він, імовірно, в Києві, для князя Святослава з відповідного староболгарського збірника (Збірник царя Симеона, Симеонів збірник), що становив переклад з грецького оригіналу для болгарського царя Симеона І Великого (див. «Pax Simeonica»), який у середині свого правління замінив свій титул «князь» на «цар» (імператор, басилевс) . У переписуванні збірника брало участь два писарі, у кінці його запис зробив диякон Іван.

Книга великого формату, написана на пергаменті гарним уставним письмом. Текст оздоблено кольоровими заставками — фронтиспісами і малюнками на берегах. Зустрічаються знаки зодіаку: стрілець, діва, рак, козеріг тощо.^[5]

Мова збірника відбиває чимало живих давньоруських рис. Тексти містять настанови християнського життя, звернені як до світських осіб, так і до духовенства. Більшість повчань подано в афористичній формі, деякі з них ритмізовані.

Зберігається пам'ятка в Державному історичному музеї в Москві. Видавалася в 1880 році.

Попри те, що Ізборник переписано з болгарського оригіналу, кількість церковнослов'янізмів та старослов'янізмів у мові документа незначна. Це одна з тих пам'яток, що демонструє велику кількість типових давньоукраїнських (давньоруських) рис, як от повноголосся, закінчення -ть у третій особі дієслів, часта плутанина звуків «ѣ» з «и», з одного боку (що свідчить про звучання «ѣ» як «і»), та «и» з «ы», з другого боку; це засвідчує, що в добу написання Ізборника відбувалося (або відбулося) злиття давніх «и» з «ы» в один звук — середній український «и».

Багато тут слів, які є ознакою типово українського лексикону, наприклад: напослѣдъкъ, нашьскы, обрыдаıжть, подоба, прикладъ, принада, принадивь та подібні. Про засвоєння тодішньою українською мовою грецьких та латинських власних імен промовляють такі написання, як Иллıа, Никола, Петро, Пауло^[6].

Ізборник 1076 року

Факсимільне видання Ізборніка 1073 року, видане у 1983 році в Москві

Мініатюра з «Ізборника Святослава» 1073 року

Ізборник 1076 року — невеликого формату, містить уривки з різних творів грецьких авторів. Значне місце в ньому займають Афанасієві відповіді, Стословець патріарха Геннадія, Премудрість Ісусова сина Сірахова та ін. Частину творів, що увійшли до Ізборника, перекладено безпосередньо з грецької мови, однак деякі уривки було взято з попередніх київських перекладів, зокрема із Ізборника 1073 року.^[5]

Переписав книгу «грішний Іоанн», про що свідчить його приписка (він також вказав рік написання). Однак він був не просто писарем, а редактором-упорядником, що прагнув полегшити читачам розуміння філософських понять. Беручи до уваги його роботу над спрощенням стилістики та підбір текстів, Ізборник 1076 року вважають пам'яткою східнослов'янської редакції. Лексика збірки насичена східнослов'янізмами.^[5]

У збірнику 1076 р. ще більше східнослов'янських, зокрема українських мовних рис.^[6]

Джерела та література

• О. М. Дзюба. Ізборник 1073 [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 420. — ISBN 966-00-0610-1.
• О. М. Дзюба. Ізборник 1076 [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // там само, с. 421
• Збірник Святослава 1073 року / Збірник Святослава 1076 року // Німчук В. Хрестоматія з історії української мови X—XIII ст. [Архівовано 5 липня 2019 у Wayback Machine.] // НАН України. Інститут української мови. — Київ; Житомир: Полісся, 2015. — С. 59—72. — (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х — ХІІІ ст.). — Назва обкл.: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII ст.
• Із київського Ізборника вел. кн. Святослава 1073 року / Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської старо-українщини XI—XVIII в.в. — К., 1922. — С. 142—146.
• З Ізборника великого князя київського Святослава з 1073 року / Сімович В. Хрестоматія з пам'ятників староукраїнської мови (старого й середнього періоду до кінця XVIII стол.). 1932. — С. 73–75.
• Із київського Ізборника 1076 року / Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської старо-українщини XI—XVIII в.в. — К., 1922. — С. 147—148.
• Із київського Ізборника з 1076 р. / Сімович В. Хрестоматія з пам'ятників староукраїнської мови (старого й середнього періоду до кінця XVIII стол.). 1932. — С. 83–85.
• Збірник Святослава 1073 року / Збірник Святослава 1076 року; Знімки за № 99–109 // Староцерковнослов'янська мова української редакції / Огієнко Іван. Історія церковнослов'янської мови: Найважніщі пам'ятки церковнослов'янської мови. Пам'ятки старослов'янські Х—XI віків. Том 5. — Варшава: Друкарня Синодальна, 1929. — С. 112—132.
• Два Изборники Святослава / Огоновський О. М. Хрестоматія староруська для висших кляс гимназіяльних. — Львів: Накладом фонду краєвого, 1881. — С. 27—33.
• Ізборники 1073 і 1076 // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• М. А. Жовтобрюх, О. Т. Волох, С. П. Самійленко, І. І. Слинько. Історична граматика української мови. Підручник. — К.: Вища школа, 1980. — 320 с.