Іллірійський заказник

Іллірійський — один з об'єктів природно-заповідного фонду Луганської області, загальнозоологічний заказник місцевого значення.

Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Іллірійський»

48°22′33″ пн. ш. 39°00′49″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Лутугинський район, Луганська область,  Україна
Найближче місто	Лутугине
Водні об'єкти	річки Вільхівка, Суха Вільхівка
Площа	3 074,5754 га[1]
Засновано	15 грудня 1998
Іллірійський заказник (Луганська область)
Іллірійський заказник у Вікісховищі

Розташування

Загальнозоологічний заказник розташований між селами Іллірія і Західне в Лутугинському районі Луганської області. Координати: 48° 22' 33" північної широти, 39° 00' 49" східної довготи ^[2].

Історія

Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Іллірійський» оголошений рішенням Луганської обласної ради народних депутатів № 4/19 від 15 грудня 1998 року. Первісна площа заказника становила 2 667,7219 га. Рішенням Луганської обласної ради від 31 серпня 2011 р. N 6/43 його площа була збільшена до 2 846,5408 га.^[3] У другому кварталі 2013 р. площа його території була збільшена ще на 228,03 га.^[4]

Під час російської збройної агресії проти України (2014–2015), користуючись режимом окупації, відсутності контролюючих органів, різні особи розпочали використання природних ресурсів на території заказника. Екологи виявили на цьому природохоронному об'єкті разом з іншими на Луганщині великі копанки, які являють собою великі відкриті кар'єри, розміром до десятків гектарів, що використовуються несанкціоновано для видобування вугілля.^[5]

Загальна характеристика

Загальнозоологічний заказник «Іллірійський» являє собою типову лісостепову ділянку Донецького кряжа, яка розташована в міжріччі Вільхівки і її притоки Сухої Вільхівки.

Південно-східна межа заказника проходить руслом річки Суха Вільхівка і залізницею, з півночі природоохоронна територія також обмежена залізницею.

Рельєф увалисто-горбистий, місцями платовидний, глибоко розчленуваний ярами і балками, серед яких найбільшою є балка Західна.

Ґрунти — чорноземи звичайні на щільних безкарбонатних породах кам'яновугільного періоду, щебенюваті та еродовані.

Переважна частина території заказника складається з цілинних пасовищ, на яких добре збереглися ковилові угруповання. Наявні також орні землі, полезахисні лісосмуги, природні лісові масиви, зарості чагарників, сіножаті, кам'янисті землі.

Ландшафтний склад

Степи — 82%,
умовно-природні ліси — 4%,
штучні ліси — 5%,
водойми — 0%,
орні землі — 81%,
населені пункти — 1%.^[6]

Тваринний світ

Заказник характеризується великим видовим різноманіттям фауни, що потребує збереження і відновлення.

Дуже багатою є степова орнітофауна заказника. Тут мешкають вівсянки звичайна і садова, коноплянка, жайворонки польовий і малий, гуска сіра, куріпка сіра, перепілка звичайна, фазан, дрохва, хохітва, лежень, дерихвіст степовий, голуб сизий.

Із ссавців у заказнику мешкають: заєць-русак, лисиця звичайна, кріт звичайний, вивірка звичайна, вовк, єнот уссурійський, куниця кам'яна, тхір звичайний, перегузня звичайна, видра звичайна, свиня дика, сарна.

• 
  копанки у заповіднику
• 
  тюльпан бузький
• 
  вид від вододілу