Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Іммануель Блох
німецький фізик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Іммануель Блох (нім. Immanuel Bloch; нар. 16 листопада 1972, Фульда, Західна Німеччина) — німецький фізик-експериментатор. Досліджує квантові багаточастинкові[en] систем з використанням ультрахолодних атомних і молекулярних квантових газів. Відомий роботою над атомами в штучних кристалах світла, оптичними ґратками[en], особливо першою реалізацією квантового фазового переходу від слабко взаємодійного надплинного до сильно взаємодійного ізоляційного стану речовини за Моттом.[4][5][6]
Remove ads
Кар'єра
1995 року вивчав фізику в Боннському університеті, після чого відбув однорічний дослідницький візит до Стенфордського університету.[7] 2000 року здобув ступінь доктора філософії, працюючи під керівництвом Теодора В. Генша в Університеті Людвіга — Максиміліана в Мюнхені.[7] Тема дисертації: Atomlaser und Phasenkohärenz atomarer Bose-Einstein-Condensate. Як керівник молодшої групи, продовжив роботу в Мюнхені та розпочав роботу над ультрахолодними квантовими газами в оптичних ґратках. 2003 року перейшов на посаду повного професора з експериментальної фізики в Університеті Майнца, де залишався до 2009 року.[8]
2008 року Блоха призначено науковим директором нещодавно заснованого відділу квантових систем багатьох тіл в Інституті квантової оптики Макса Планка в Гархінгу.[9] Від 2012 року був заступником декана фізичного факультету Мюнхенського університету імені Людвіга — Максиміліана[10] та керівним директором Інституту квантової оптики Макса Планка.
Remove ads
Дослідження
Узагальнити
Перспектива
Робота Блоха зосереджена на дослідженні квантових багаточастинкових систем із використанням ультрахолодних атомів[en][11], що зберігаються в потенціалах оптичної решітки[en]. Серед іншого, він відомий реалізацією квантового фазового переходу від надплинного матеріалу до ізолятору Мотта[12], в якому ультрахолодні атоми вперше переведено в режим сильних кореляцій, що дозволило імітувати поведінку сильно корельованих матеріалів[en]. Експериментальні ідеї базувались на теоретичній пропозиції Пітера Цоллера[en] і Іґнасіо Сірака. Інші його роботи включають спостереження газу Тонкса — Жирардо[en][13], що складається зі сильно взаємодійних бозонів в одному вимірі, виявлення колапсів і відроджень[14] хвильової функції конденсату Бозе — Ейнштейна через взаємодії, та використання кореляцій квантового шуму для спостереження зв'язування і антизв'язування[15] Генбері Брауна і Твісса[en] для бозонних і ферміонних атомів (одночасно з групою Алена Аспе). 2010 року його дослідницька група змогла реалізувати візуалізацію з роздільною здатністю в один атом[16] і адресацію[17] ультрахолодних атомів, утримуваних в оптичній ґратці. Більшу частину роботи, пов'язаної з цим, виконано в групі Маркуса Ґрейнера[en].
Remove ads
Нагороди
2005 року відзначений премією Міжнародної комісії з оптики[en]. 2011 року отримав премію EPS за фундаментальні аспекти квантової електроніки та оптики[18] Європейського фізичного товариства.
2013 року Блоха нагороджено Європейською науковою премією Кербера і International Senior BEC Award. 2015 року отримав премію Гарві від Ізраїльського інституту Техніон. 2024 року отримав медаль Штерна — Ґерлаха[en] Німецького фізичного товариства.
Член Німецької академії наук Леопольдина та зовнішнім членом Канадського інституту перспективних досліджень[en].
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads