Імператор Кокаку

Імператор Ко́каку (яп. 光格天皇, こうかくてんのう, кокаку тенно; 23 вересня 1771 — 11 грудня 1840) — 119-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 16 грудня 1779 — 7 травня 1817^[6].

Імператор Кокаку
яп. 光格天皇
Народився	23 вересня 1771(1771-09-23)  Кіото, Японія
Помер	11 грудня 1840(1840-12-11) (69 років)  Кіото, Японія
Поховання	Tsuki no wa no misasagid
Країна	Шьоґунат Едо Японія
Діяльність	суверен
Знання мов	японська
Титул	імператор Японії
Посада	імператор Японії
Рід	Імператорський дім Японії
Батько	Kan'in-no-miya Sukehito-shinnōd
Мати	Ōe Iwashirod
Родичі	Імператор Ґо-Момодзоно, Prince Jojin Nyudod[1], Sompō-nyūdōshinnōd[1], Konoe Korekod, Arisugawa-no-miya Tsunahito-shinnōd[2], Kan'in-no-miya Tatsuhito-shinnōd[2], Shōshin-hosshinnōd[3], Q110716555?[2], Shunnin-nyūdōshinnōd[3], Sonchō-nyūdōshinnōd[2], Sonsei-hosshinnōd, Q110715753?[3], Prince Fushimi Kuniied, Prince Yamashina Akirad, Q110664967?[2], Q110724652?[2], Kyōnin-nyūdōshinnōd[2], Q110725792?[3], Sonjō-hosshinnōd, Arisugawa-no-miya Takahito-shinnōd, Q110739838?[3], Prince Kan'in Naruhitod[4], Q110740061?[1], Shōgoin-no-miya Yoshikoto-shinnōd і Nashimoto Moriosad[5]
Брати, сестри	Haruhito, Prince Kan'ind
У шлюбі з	Yoshiko-naishinnōd, Kanshūji Tadakod, Hamura Yorikod, Takano Osakod, Anegakōji Satokod і Higashibōjō Kazukod
Діти	Імператор Нінко, Katsura-no-miya Takehito-shinnōd, Masuhito-shinnōd, Morikonaishinnōd і Toshihito-shinnōd
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Імператор Кокаку народився 23 вересня 1771 року. Він був шостим сином Сукехіто, принца Кан'їн, онука Імператора Хіґасіяма. Матір'ю хлопчика була Ое Івасіро, донька лікаря Івамури Сокена з міста Куракіті. Новонародженому дали ім'я Морохіто та титул принц Саті^[7].

Молодий хворобливий Імператор Ґо-Момодзоно не мав синів, тому принца зробили його названим сином. 16 грудня 1779 року у 10-річному віці його проголосили новим Імператором Японії й провели церемонію інтронізації^[7]. Спочатку сессьо, а потім кампаку був Такацукаса Сукехіра.

Під час великого голоду 1782—1788-х років разом з кампаку активно допомагав мешканцям Кіото та прибулим харчами, роздавши 1500 коку рису. В лютому 1788 року, за правління Імператора Кокаку, в столиці Кіото сталася велика пожежа. Під час лиха згорів Імператорський палац. Протягом 3-х років в якості імператорської резиденції використовувався храм Сьоґо-ін^[7].

1789 року батько Імператора — Сукехіто, принц Кан'їн, намагався отримати титул Верховного Імператора Японії, однак сьоґунат Токуґава, що виконував функції японського уряду, відмовив у задоволенні його прохання. Ці події отримали назву «інцидент з титулом» і спричинили напругу у відносинах Імператорського двору та самурайського уряду^[7].

7 травня 1817 року Імператор Кокаку передав свою посаду і монарші регалії сину, Імператору Нінко, а сам відійшов від політики. Він прийняв почесний титул Верховного Імператора Японії й займався дослідженнями палацового церемоніалу. Відставний монарх був останнім з Імператорського роду, хто носив цей почесний титул.

11 грудня 1840 року Імператор Кокаку помер у 69-річному віці. Його поховали в гробниці Нотіноцукінова^[8], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото^[7][9].

Генеалогічне дерево

(114) Накамікадо

(115) Сакураматі

(117) Ґо-Сакураматі

(116) Момодзоно

(118) Ґо-Момодзоно

Наохіто

Сукехіто

Харухіто

(119) Кокаку

(120) Нінко

(121) Комей

(122) Мейджі

Сукехіра

Тікако