Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Верховний Імператор Японії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Верховний Імператор Японії (яп. 太上天皇, だいじょうてんのう / だじょうてんのう, дайдзьо-тенно / дайсьо-тенно) — титул Імператора Японії, що зрікся трону й вийшов у відставку[2]. Скорочена назва: Верховний Імператор (яп. 上皇, じょうこう, дзьоко). Часто перекладається європейськими мовами як екс-Імператор Японії.
Remove ads
Титул
Узагальнити
Перспектива
Титул Верховного Імператора має китайське походження. Китайський Син Неба, який йшов у відставку зі свого посту, називався тайшан-хуан — «Верховний господар»[3] або тайшан-хуанді — «Верховний імператор»[2][4]
У Японії титул Верховного Імператора був використаний у 7 столітті, за правління Імператора-жінки Суйко. Від того часу його отримували 62 особи.
У середньовічних японських джерелах Верховний Імператор Японії часто називається Імператором-затворником (院, いん, ін). Ця назва походить від японської назви садиби або павільйону (院, いん, ін), в якому мешкав відставний монарх зі своєю прислугою, відсторонившись від великої політики. Верховних Імператорів продовжували називати «затворниками» навіть після 1086 року, коли екс-Імператор Сіракава порушив традицію і став активно втручатися у державні справи з метою послабити придворну аристократію і посилити контроль Імператорського дому над країною. Стан, втручання Верховних Імператорів Японії у політику тривав до 1840 року і отримав у японській історіографії назву «правління Імператорів-самітників» — інсей. Зазвичай, відставні монархи приймали постриг буддистського монаха і називалися Імператорами-ченцями (法皇, ほうおう, хоо).
Останнім Верховним Імператором був призначений Імператор Кокаку, який передав свій пост Імператора у 1817 своєму наступнику. У середині 19 столітті титул Верховного Імператора був скасований.
Синоніми титулу
Remove ads
Список
Remove ads
Див. також
Примітки
Джерела та література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads