Ірдинська вузькоколійна залізниця

Ірдинська вузькоколійна торфовізна залізниця - донедавна частково робоча вузькоколійна залізниця в Україні, в межах Черкаського району Черкаської області, яка використовувалася виключно у промислових потребах.

Історія

Торфобрикетний завод в Ірдині

Будівництву вузькоколійної залізниці на Ірдинському торф'яному масиві передували ручна розробка та потреба у доставці видобутого торфу. Перші спроби відбулися в 1856 р. біля міста Сміла. У 1911 р. були здійснені спроби осушити болото — було прокопано близько 20 км меліоративної канави. В період перших п'ятирічок СРСР осушувальні роботи поновили.

У 1930 році створюється селище для робітників тофрозаготівельників під назвою Ірдинь. Тоді ж будується перша залізнична мережа. ^[1] Зі збільшенням ручного видобутку 1938 році почали використовувати багер — основний екскаватор.

За деякими даними у період Німецько-радянської війни видобуток торфу не відбувався та залізниця не працювала. ^[2]

У 1975 році у селищі Ірдинь будують торфобрикетний завод, у результаті чого переробка сировини на брикети розпочинається безпосередньо на місці. До цього торф вантажився на залізничні вагони та транспортувався до місць переробки.

Побудована мережа вузькоколійної залізниці з шириною колії 750 мм для вантажного руку довжниною 29 км (за іншими даними більше 50 км^[3]).

Сучасний стан

Вузькоколійний поїзд для перевезення торфу, Ірдинь

Державна власність

У 2001 році створюється Дочірнє підприємство "Черкаситорф" Державного підприємства "Київторф", яке стає підприємством оператором Ірдинської вузькоколійної залізниці.

Станом на 2014 рік експлуатувалося 15 км колії. ^[4] У 2015 році стало відомо, що в Ірдині розікрали 132 метри рейок вузькоколійки, яка вела до торфзаводу.^[3]

Через фінансові труднощі та не рентабельність видобутку у 2016 році підприємство припиняє своє існування. ^[5]

Приватна власність

У 2019 на його колишніх фондах дочірнього підприємства створюється Товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаський торфобрикетний завод”^[6], через зменшення попиту на продуцію залізнична мережа занепадає.

У 2021 році підприємство перемогло в аукціоні з продажу спецдозволу на видобування торфу на родовищі “Ірдинь” (ділянка “Ірдинь-І”, Дільниця 1, Дільниця 2).^[7] Чи проводилися роботи з видубутку у зв'язку з широкомасштабною агресією Росії 24 лютого 2022 року - не відомо.

Рухомий парк

В рухомому парку були^[4]:

• три дрезини ПД1.
• потяги ТУ4-2234,
• потяги ТУ6А-2167, 3631 і один розрізані на металобрухт,
• потяг ТУ7-1865 переданий іншому підприємству, ЕСУ2А-767.
• три вагони ПВ40,
• вагон-їдальня,
• два десятки ТСВ6.
• шляхоприбирач ПЩС1-154 (1986).
• дерев'яний сніоприбирач С2-750.
• саморобний пожежний поїзд.
• платформа для зрізання торфу і трави з шляху.