Ісаков Василь Леонович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ісаков.

Васи́ль Лео́нович Іса́ков (1916–1943) — червоноармієць Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1943).

Ісаков Василь Леонович Исаков Василий Леонович
Рядовий
Загальна інформація
Народження	1916  Турмасовоd, Izosimovskiy rural settlementd, Мічурінський районd, СРСР
Смерть	30 серпня 1943(1943-08-30)  Розсошанський район, Воронезька область, РРФСР, СРСР
Військова служба
Роки служби	1938—1943 (з перервою)
Приналежність	Російська імперія  СРСР
Вид ЗС	Сухопутні війська
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди та відзнаки

Біографія

Василь Ісаков народився у 1916 році в селі Турмасово (нині — Мічурінський район Тамбовської області). Закінчив чотири класи школи, після чого працював трактористом в колгоспі, потім диспетчером на залізничній станції «Кочетовка». У 1938–1940 роках проходив службу в Робітничо-селянській Червоній армії. У 1942 році Ісаков повторно був призваний в армію і направлений на фронт німецько-радянської війни, був стрільцем 78-го гвардійського стрілецького полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту.^[1]

2 березня 1943 року в складі взводу, яким командував лейтенант Широнін, брав участь у відбитті контратак німецьких танкових і піхотних частин біля залізничного переїзду на південній околиці села Таранівка Зміївского району Харківської області Української РСР. У тому бою він отримав важкі поранення.^[1]

Указом Президіуму Верховної Ради СРСР від 18 травня 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» гвардії червоноармієць Василь Ісаков був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.^[1][2]

Закінчивши полкову школу молодших командирів, в званні гвардії сержанта з 2 червня 1943 роки воював у 2-му батальйоні 78-го гвардійського стрілецького полку. У липні 1943 року прийнятий кандидатом в члени ВКП (б). 16 серпня 1943 року під час боїв за село Довгеньке південніше Ізюма був поранений.^[3] Помер від отриманих поранень 30 серпня 1943 року в 412-му військовому госпіталі^[3]; похований в місті Розсош Воронезької області.^[1]

Сім'я

Мати — Параска Яківна (1876—1964).^[3]

Сестра — Анна Леоновна Демидова^[3].