Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Аджарія
автономний регіон у складі Грузії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Аджа́рська автоно́мна респу́бліка, Аджарія, Аджара (груз. აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა) — автономний регіон у складі Грузії, розташований на південному заході Грузії, на узбережжі Чорного моря. біля підніжжя Малого Кавказу, на північний схід від Туреччини. Це важливий туристичний центр і включає друге за чисельністю населення місто Грузії - Батумі (179 185 мешканція на 2023 рік).[1] В Аджарії проживають аджарці, субетніча група грузин.
Remove ads
Демографія
Узагальнити
Перспектива
Релігія
Після переходу Аджарії до складу Російської імперії у 1878 році відповідно до умов Берлінського договору мусульманському населенню регіону було надано можливість емігрувати до Османської імперії.[2] Незважаючи на підтримку Російською владою місіонерської діяльності Російської православної церкви, паралельно здійснювалися заходи для здобуття лояльності місцевого мусульманського населення, включаючи будівництво мечетей, медресе та сприяння діяльності місцевого мусульманського духовенства.[3] Як наслідок, значна частина аджарських емігрантів, відомих як "мухаджири", згодом повернулася до Аджарії.
Розпад Радянського Союзу та відновлення незалежності Грузії стали каталізаторами ісламського відродження в Аджарії. Утім, згодом християнство зазнало значного поширення, особливо серед молоді, яка сприймала повернення до християнства як відновлення духовної спадщини, що існувала до османського завоювання.[3][4]
Попри це, в Аджарії досі існують громади мусульман-сунітів, переважно зосереджені в районі Хуло.[3] Турецьке управління у справах релігії активно здійснює свою діяльність у регіоні. За словами Гії Нодіа, значна частина аджарців, залишаючись мусульманами, ідентифікує себе як етнічні грузини.[5]
Хоча політична та релігійна автономія Аджарії була офіційно закріплена Карським договором 1921 року, радянська атеїстична політика значною мірою обмежила релігійну діяльність у регіоні.[6]
Розпад Радянського Союзу та відновлення незалежності Грузії прискорили зростання християнства у регіоні, особливо серед молоді. Проте в Аджарії все ще залишаються мусульманські громади сунітів, в основному в Хулойському районі. Згідно з переписом населення Грузії 2014 року, 54,5% були православними християнами та 39,8% мусульманами. Інші були вірменами-християнами (0,3%) та іншими (5,3%).[7][8]
Етнічні групи
Аджарці (аджари) — етнографічна група грузинського народу, що говорить на групі місцевих діалектів, відомих під загальною назвою аджарського діалекту. Письмова мова — грузинська.
Аджарці були відомі як «мусульманські грузини».[6] Вони офіційно називалися такими до радянського перепису 1926 року, в якому вони були зараховані до «аджарців» і нараховано 71 000 з них. Пізніше їх просто віднесли до ширшої категорії грузин, оскільки жоден офіційний радянський перепис не запитував про релігію. У незалежній Грузії переписи не включають категорію «аджарців», а також не розрізняють етнічних грузинських мусульман та інших мусульман, таких як азербайджанці.[6]
До етнічних меншин відносяться лази, росіяни, вірмени, понтійські греки, абхази та інші.
Кількість населення
За переписом 2023 року населення Аджарії складає 361 411 особи.[1]
Remove ads
Економіка
В Аджарії є хороші землі для вирощування чаю, цитрусових і тютюну. Гірсько-лісиста місцевість має субтропічний клімат, тут багато курортів. Тютюн, чай, цитрусові, авокадо — провідні культури; Важливе значення має і тваринництво. Галузі промисловості включають пакування чаю, переробку тютюну, консервування фруктів і риби, нафтопереробку та суднобудування.
Столиця регіону, Батумі, є важливими воротами для відправки товарів до Грузії, Азербайджану та Вірменії, що не має виходу до моря. Порт Батумі використовується для відвантаження нафти з Казахстану та Туркменістану.[9] Його нафтопереробний завод переробляє каспійську нафту з Азербайджану, яка надходить трубопроводом до порту Супса і звідти транспортується до Батумі залізницею. Аджарська столиця є центром суднобудування та виробництва.
Аджарія є головним центром індустрії прибережного туризму в Грузії, замінивши північно-західну провінцію Абхазія після фактичного відділення цього регіону від Грузії в 1993 році.[10]
Remove ads
Закон та влада
Статус Аджарської автономної республіки визначається законом Грузії про Аджарію та новою конституцією регіону, прийнятою після усунення Аслана Абашидзе. Місцевим законодавчим органом є Верховна Рада, яка складається з 21 члена. Глава уряду регіону — Рада міністрів Аджарії — призначається президентом Грузії, який також має повноваження розпускати збори та уряд і скасовувати місцеві органи влади з питань, що суперечать конституції Грузії. Торніке Ріжвадзе є чинним головою уряду Аджарії.[11]
Адміністративний поділ
Аджарія ділиться всього на 6 адміністративних одиниць.[12]
Remove ads
Географія
Аджарія розташована на південно-східному узбережжі Чорного моря і простягається в лісисті передгір'я та гори Малого Кавказу. Межує з регіоном Гурія на півночі, Самцхе-Джавахеті на сході та Туреччиною на півдні.
Клімат
Територія Аджарії за особливостями природних умов ділиться на дві частини — приморську і нагірну.
Приморська Аджарія відрізняється характерною для субтропічної зони високою середньорічною температурою (+14,5 °C, при цьому температура найхолоднішого місяця зими — січня — становить +6,5 °C), великою кількістю опадів (у середньому 2500 мм на рік) і сонячних днів.
У нагірній Аджарії вплив Чорного моря через гірські перешкоди послаблено, тому повітря тут відрізняється більшою сухістю. Середня висота гір — 2000—2500 м. Через Годердзський перевал (2025 м) проходить автомобільна дорога державного значення Батумі — Ахалцихе. У Хуло, на висоті 920 м над рівнем моря, середня температура в січні становить +1 °C, у липні +19 °C.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
У грузинських та візантійських джерелах Аджарія згадується з X століття, ще раніше про неї згадується у вірменських (Мовсес Хоренаці та інші).
У VI—IV століттях до н. е. була частиною західногрузинського царства Колхіда.
У IV столітті н. е. входила до складу грузинської держави Лазіки.
У VI столітті як і вся Західна Грузія була місцем боротьби між Римом та Іраном.
У VII столітті її спустошили своїми набігами араби.
У IX столітті увійшла до складу Тао-Кларджеті.
З кінця X століття була частиною об'єднаної грузинської держави. На чолі її стояли правителі провінцій — ерістави. Пізніше приморські землі сучасної Аджарії входили до складу Гурійського мтаварства.
У XI—XIII століттях сильно постраждала від набігів сельджуків та монголів.
У другій половині XVI століття більша частина Аджарії була захоплена турками.
У результаті російсько-турецької війни за Берлінським трактатом 1878 року Батумі, Карс і Ардаган перейшли до Російської імперії. З кінця 80-х років XIX століття в Батумі почала розвиватися промисловість, це був один з центрів торгівлі та промисловості російського Закавказзя. В 1898 році в місті нараховувалося більше десятка великих підприємств і близько 11 тисяч робітників, переважно в порту та на нафтових заводах. У 1897—1907 роках був збудований перший нафтопровід від Каспійського до Чорного морів — Баку-Батумі.
У квітні 1918 року турки захопили Батум, частину Гурії, Ахалцихе, Ардаган. Від грудня 1918 року по липень 1920 Аджарія окупована англійськими військами. 16 червня 1921 року була створена Аджарська АРСР в складі Грузинської РСР. У грудні 1922 року Аджарська АРСР у складі Грузинської РСР увійшла до Закавказької РФСР.
Remove ads
Пам'ятки
На території автономної республіки розташовано багато пам'яток природи, архітектури та культури:
Фортеці: Петра, Тамарі, Гоніо, Хірхаті, Бегошвілі, Цивасула, Сагореті, Гулебі, Такідзе, Кавіані, Чвані, Окропілаурі Калабоін, Мтісубані, Вардіціхе, Ччутунеті, Короліставі, Вежа Аламбрі, фортечна стіна Нігазеулі.[13]
Церкви: Церква Схалті, Насакудрал Ванадзесів, Церква Верні, Церква Тхілвані, Церква Тшкоморіс, Церква Квахіді Сері, Собор Вознесіння Нініфоні, Церква Тетросан, Архангел Какуті, Собор Хінос.
Мечеті: Мечеть Ахмеда-паші, Мечеть Муфтія, Мечеть Зіє, Мечеть Орта-Джаме.
Мости: міст Махо, міст Махунцеті, міст Дандало, міст Фуртіо, сухопутний міст, міст Цхемлар, міст Чхері, міст Зварія, міст Басрімелі, міст Цхемвані, міст Чамахісурі, міст Чвані.
Remove ads
Відомі люди
- Тбелі Абусерісдзе (1190–1240), Грузинський письменник та вчений.
- Софо Халваші (народилась 31 травня 1986), грузинська співачка.
- Селім Хімшіашвілі (3 червня 1815), паша політичних відносин Османської Імперії та Росії в 1802 р.
- Ахмед-Паша Хімшіашвілі (помер в 1836 р.), великий паша Османської Імперії.
- Мемед Абашідзе (1873-1937), політичний лідер мусульман в Грузії.
- Аслан Абашідзе (народився в 1938 р.), регіональний лідер у вигнанні.
- Зураб Ногаїделі (народився в 1964 р.), минулий прем'єр-міністр Грузії.
- Леван Варшаломідзе (народився в 1972 р), голова Аджарського уряду, 2004-2012.
Remove ads
Традиційні свята
Селімоба
Селімоба проходить у селі Бако Хулойського муніципалітету 3 липня та присвячена пам'яті Селіма Хімшіашвілі. У рамках фестивалю відбувається концерт за участю місцевих самодіяльних колективів та виставки виробів народних промислів. Його підтримує Міністерство освіти, культури та спорту Аджарії.
Шуамтоба
Шуамтоба («міжгірське свято») — традиційний фестиваль, який проводиться на літніх гірських пасовищах двох муніципалітетів (Хуло та Шуахеві) у перші вихідні кожного серпня. Проводяться кінні стрибки, виставка народних промислів та концерт за участю фольклорних ансамблів.
Мачахлоба
Мачахлоба – свято ущелини Мачахела, що проводиться у другій половині вересня. Це традиційне свято, яке відзначається в ущелині Мачахела Хелвачаурського муніципалітету. Фестиваль розпочинається біля пам'ятника гвинтівці Мачахела (у місці злиття річок Мачахела та Чорохи), триває у селі Мачахіспірі та закінчується у селі Зеда Чхутунеті.[15]
Колхоба
Колхоба — стародавнє лазське свято. Воно проводиться наприкінці серпня або на початку вересня у селі Сарпі Хелвачаурського району. Історія аргонавтів виконується на сцені під час фестивалю.[16]
Галерея
Міст над Чолокі
Рада Міністрів Аджарії
Емблема уряду Аджарії
Кваріаті
Батумі
Батумі
Батумі
Замок Гонйо
Ботанічний сад
Див. також
Примітки
Джерела
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads