Акарнанія

Акарнанія дав.-гр. Ακαρνανία
Акарнанія на мапі Західної Греції
Тип	історична область

Країна	Греція

Докладніше: Акарнанський союз

Перша, після появи Гомерових пісень, вжита назва жителів цієї області акарняни. Вона походить від імені Акарнана, сина Алкмеона, звідки походить і переказ про переселення їх з Аргоса. Місцевим релігійним центром був храм Аполлона.

Згідно переказу Страбоном втраченої «Політії акарнанців» Аристотеля первісними жителями цієї країни були на заході лелеги і телебої, а на сході курети^[1]. У VIII ст. до н.е. починається коринфська колонізація узбережжя Західної Акарнанії, де було засновано колонії Анакторій, Амбракія, Солій та Левкас. Між колоніями та акарнанцами виявлялися суттєві відмінності. У колоніях використовувалися коринфські абетка та типи монет, а акарнанці — ахейське письмо. Окрім коринфських колоній вихід до моря для акарнанців перегороджували Алізія, Астак та Ойніади, які часто обирали прокоринфський бік. Навіть у пізніший час акарняни, діялект яких зазнав завдяки коринфським колоністам дорійського впливу, далеко відстали від східних греків у культурному розвитку. Хоча в приморських містах процвітали торгівля й мореплавання, а деякі окремі міста, як, наприклад, Алізія, відрізнялися любов'ю до мистецтв, справжнє покликання акарнянців позначалося на їхній мужності у битвах і спритності, з якою вони володіли зброєю, особливо пращею. В історії Греції акарнянці ніколи не відігравали визначну роль.

На початку V ст. до н.е. окремі міста Акарнанії утворили союз, на чолі якого були стратеги (точна кількість їх невідома)^[2] поряд з особливим радою буле. На той час вона не була повноцінною федерацією (симполітією), як в інших місцях Стародавньої Греції, а вільною конфедерацією акарнанських міст^[3]. Загальні збори союзу відбувалися спершу у Стратосі, потім у Левкасі, а іноді в Тирионі. У Ольпах існував верховний суд (спільний з амфілохійцями), існувала спільна монета та культ, союзне ополчення та морський флот, але не було федеральних посадовців та спільної зовнішньої політики^[4]. У Стратосі карбувалася союзна срібна монета із зображенням голови Ахелоя.

Під час вторгнення Ксеркса акарнанці не брали організованої участі у бойових діях. Акарнанських союзних сил не було в битві при Платеях, в якій брали участь ампракіоти, левкадці та анакторії. Втім деякі добровольці з Акарнанії брали участь у битві при Фермопілах, зокрема прорицатель Мегістій^[5].

Під час Пелопоннеської війни Акарнанська ліга перебували здебільшого на боці афінян, намагаючись протягом 432—426 років до н.е. за допомогою останніх захопить західне узбережжя Акарнанії. 431 року було захоплено місто Солій. Війська Акарнанського союзу брали участь у битві при Ольпах 426 року до н.е, де спартанці та амбракійці зазнали поразки. Пісдлячого за допомогою афінян на чолі із Демосфеном було захоплено Амфілохійський Аргос і Ольпи та підкорено плем'я амфілохів^[6], яке увійшло до Акарнанського союзу. Але акарнанці відкинули намір афінян захопити Амбракію, з якою було укладено мир на 100 років^[7]. 425/424 року до н.е. спільно з афінянами захоплено Анакторій, того ж року мирно підкорилися Ойніади. У захоплених містах заселено акарананців з предстаників полісів Союзу.

Під час Коринфської війни Акарнанський союз виступив на боці Афін, спробувавши захопити в етолійців та ахейців міста Калідон і Навпакт, але втручання спартанців завадило цьому. У 391 до н. е. під тиском спартанського царя Агесілаєм змушені були визнати гегемонію Спарти та вступити до Пелоппонеського союзу^[8].

375 року до н.е. стала союзником Другого Афінського союзу. В цей час вже окрім посад стратегів з'являється вперше посада гіппарха Акарнанського союзу. При цьому окремі міста-держави-члени Акарнанського союзу діяли незалежно, наприклад, під час Третьої священної війни, де міста Алізія та Анакторіон брали участь як фіванські союзники, тоді як решта Ліги залишалася нейтральною^[9]. Акарнанці погодилися надати 2000 гоплітів у спільній боротьбі проти македонського царя Філіпа II, але оскільки останній окупував Амбракію, лише жменька гоплітів Акарнанського союзу брала участь у битві при Херонеї. Після поразки антимакедонської коаліції в Акарнанському союзу перемогли прихильники примирення, внаслідок чого акарнанці приєдналися до Коринфського союзу, створеного Македонією.

Під час македонського панування вони із завзятістю продовжували боротьбу зі старовинним своїм ворогом — етолійцями, війну яку розпочали останні підч ас східного походу Александра Македонського, захопивши в Акарнанського союзу місто Ойніади. У 314 році до н. е. Кассандр прибув до Акарнанії та реорганізував союз на справді федеральній основі^[10]. Лефкас невдовзі приєднався до нього^[11]. Починаючи з ІІІ ст. до н. у союзі існувала ісополітія між полісами^[12]. Акарнанський союз став членом Еллінського союзу, який було організовано македонським царем Деметрієм I, а потім став підвладним епірському царю Пірру^[13].

Близько 263 року до н.е. було врегулювано розбіжності з Етолійським союзом, сторони домовилися про річку Ахелос як про спільний кордон, та уклали вічний союз. Договір визначав зобов'язання щодо взаємної військової допомоги, а обидві ліги гарантували одна одній права на епігамію, громадянство та придбання власності. У цьому договорі зафіксовано сім стратегів (по одному з Ойніадів, Деріона, Стратоса, Фоітії, Тірреона, Анакторіона та Левкади), гіппарха (з Ойніадів), секретаря буле, що був фактично «міністраом закордонних справ» (з Ойніадів) та скарбника (зі Стратоса).

Втім 253 року до н.е. проти акарнанців виступив епірський цар Александр II і Етолійський союз, що захопили і розділили Акарнанський союз: північна частина з Лефкасом відійшла до Епіру, а південь був включений до Етолійського союзу. В якості приводу етолійці використали давню легенду, що плем'я куретів було споріднене з ними, а тому повинно належати Етолійському союзу.

У 230 році до н.е. після припинення династії Еакідів Епірі Акарнанський союз було відновлено в північній, колишній епірській частині країни. Левкас стала його столицею, і до її складу входили лише Анакторіон, Палеїрос, Тіррейон і Медіон^[14]. У союзі з іллірійцями, а потім з македонцями та Ахейським союзом, у Союзницькій війні акарнанці змогли повернути собі Фойтію та Ойніади.

В цей період головою буле Акарнанського союзу був промнамон (на кшталт промаха), заступниками якого були сумпромнамони, які утворювали щось на кшталт уряду. Фінансами займався скарбничий. Буле також інколи називали синедріоном. Політичними і військовими справами опікувався стратегі і його заступники (гіппарх й наварх), закодонними справами займався виконуючий секретар буле (грец. γραμματέων δὲ τᾶι μὲν βουλᾶι), вище якого стояв союзний секретар (грец. γραμματεύς τῆς βουλῆς)^[15]. З кінця ІІ ст. до н.е. святилище Аполлона Актійського стає загальносоюзним. Згідно з договором з Анакторієм, акарнанці брали на себе відновлення та утримання храму, витрати на щорічні змагання та жертвопринесення, утримання флейтистів. Натомість акарнанцы стали разом із анакторийцами розпоряджатися скарбами храму. Власником гаваней союзу залишалися анакторійці. Усі союзні постанови акарнанців встановлювалися у храмі Аполлона Актійського^[16]. Загальносоюзна роль святилища закріпилася у федеральному карбуванні золотих та срібних монет із зображенням голови Ахелоя та Аполлона Актійського відповідно. Наявність загальносоюзного законодавства підтверджується в проксенічних декретах койнона виразом «згідно із законом» (грец. κατὰ τὸν νόμον)^[17]

Цей успіх тривав недовго: у Першій македонській війні Ойніади знову було втрачено, а у Другій Македонській війні акарнанці були змушені капітулювати перед Римською республікою, яка залишила їм їхні володіння та дозволила їм самостійно керувати. Ойніади були повернуті після Сирійської війни. Незважаючи на свою непохитну вірність Риму, Акарнанський союз 168 року до н.е. втратив Лефкас після Третьої македонської війни, оскільки побоювалися тісних культурних та політичних зв'язків акарнанців з македонцями. Акараннський союз став автономною державою, але Тіррейон увійшов до складу Акарнанського союзу.

Акарнанський союз продовжував існувати навіть після остаточного встановлення римської влади над Грецією у 146 році до н. е. Лише після битви при Акції у 31 році до н. е. Союз було включено до складу римської провінції Ахайя.

У теперішній грецькій державі Акарнанія утворює разом з Етолією єдину номархію під назвою Етолія і Акарнанія зі столицею містом розділяється на 6 єпархій та 26 дем, з головним містом Месолонгіон.

Акарнанія

Географія

Історія

Див. також

Примітки

Джерела

Wikiwand - on