Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Александер Тшебінський

перемишльський єпископ, підканцлер коронний З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Александер Тшебінський (також Тшебєнський пол. Trzebieński) гербу Ястшембець[2] або гербу Тшебінський[pl] (пом. 25 липня 1644) — римсько-католицький і державний діяч Речі Посполитої, дипломат; перемишльський єпископ (16421644); референдар великий коронний (16401643), підканцлер коронний (16431644).

Коротка інформація Перемишльський єпископ, 1642 — 1644 ...
Remove ads

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Александер Тшебінський народився орієнтовно у останній чверті XVI століття, був єдиним сином Станіслава Тшебінського, власника Чижикова та Германова (тепер Тарасівка) біля Львова, й Єви з Нараєва Нарайовської. Батько невдовзі помер, і мати 1592 року вийшла заміж за Петра Ожґу, пізнішого референдаря коронного та старосту теребовлянського. Від цього шлюбу Александер мав двох зведених братів Яна та Пйотра, а також, сестру Катажину[3].

Навчався Александер у Академії Краківській, а також, за кордоном. Близько 1606 року навчався у Лувенському університеті, звідти поїхав до Парижу, де вивчав право та іноземні мови; відвідав з навчальною метою також Німеччину, можливо й Італію. Взагалі, він був, як пише Павло Пясецький у своїй «Хроніці..», людиною, навченою вимові й гуманістично освіченою[4].

Світська та політична кар'єри

Після повернення з навчання, Александер Тшебінський розпочав працювати у королівській канцелярії, незабаром був призначений королівським секретарем. 26 грудня 1614 року був номінований на посаду львівського писаря[4] (16141622)[5]. На сеймику у Вишні 11 квітня 1619 року його обрано маршалком, тобто представником шляхти трьох повітів Руського воєводства, які збиралися на воєводські збори у цьому місті[6]. Був послом Руського воєводства на сейм 1621[7] і 1622 років.

26 серпня 1622 року король затвердив вибір місцевою шляхтою Тшебінського на посаду львівського підкоморія[8] (16221636)[9]. Обирався послом на сейми варшавський 1626 року з воєводства руського[10], на сейм надзвичайний 1626 року із землі львівської[11], на сейм 1628 року з воєводства руського[12], на сейм конвокаційний 1632 року від землі галицької[13], під час якого був членом конфедерації генеральної, створеної 16 липня 1632 року[14]. Як посол на сейм коронаційний 1633 року, увійшов до складу комісії щодо Смоленської війни й організації війська[15]. Був послом на сейм 1634 року[16], де був призначений комісаром з Посольської ізби щодо оплати армії[17].

Під час Смоленської війни, наприкінці 1633 року король Владислав IV відправив львівського підкоморія Тшебінського як дипломатичного представника[18] на чолі посольства до Османської імперії[19] для спроби відвернення війни на другому фронті. Як посол, Тшебінський, зокрема, наголосив султану Мураду IV:

Для поляків, народу, що живе у найбільшій свободі, сама згадка про зміну віри, сплату данини та руйнування замків є взагалі неприйнятною, особливо доки можуть їхні правиці тримати зброю. І хоча я прийшов від мого короля щоб утвердити мир, я ненавиджу ці три найганебніші речі, і маю війну як найчесніший засіб.[20].

Не отримавши жодних результатів, посольство повернулося до Польщі.

Займав посади духовного референдаря коронного (16401643)[21], підканцлера коронного (16431644)[22]. Як сенатор духовний взяв участь у сеймі звичайному 1643 року[23]. Був канцлером королеви Цецилії-Ренати і королівни Анни[24].

Церковна кар'єра

Після смерті дружини 1636 року, Александер Тшебінський залишив світські посади для церковного служіння. У грудні цього року при поділі свого майна він уже виступає як канонік краківський і декан сандомирський[25]. Обіймав також посади кустоса краківського, абата комендаторійного єнджеювського[26], абата кляштору у Гебдуві.

1 грудня 1642 року був призначений на посаду перемишльського єпископа, висвячений 15 березня 1643 року[27]. Цього ж року брав участь у провінційному синоді у Варшаві[28].

Помер 25 липня 1644 року[27].

Маєтності

Посідав ще від діда Миколая королівщини Гряда, Лисятичі та Білку Королівську (тепер Нижня Білка). Після батька дістав у спадок Чижиків і частину Германова (тепер Тарасівка); імовірно, після дядька Яна одідичив Венцславіци (пол. Więcsławice), Побіч і Яцків. 1618 року вітчим Пйотр Ожґа з матір'ю Євою Нарайовською поступилися Александру за королівським погодженням правами на королівщини Гряда, Ситихів і Волю Брюховицьку, половину млина та ставу у Грибовичах. Того ж року він придбав Пруси (тепер Ямпіль), наступного — іншу частину Чижикова. 1629 року набув права на половину Бібрки, Ланки, Лани та П'ятничани. 1633 року набуває війтівство та землі у Родатичах[29].

1636 року, після смерті дружини, своє майно Тшебінський відступив синам: Гряду з фільварками — Петру, половину Бібрки, Лани, Ланки та П'ятничани — Марціну; також добре упосажив двох доньок[25].

Сім'я

На початку 1617 року одружився з Анною з Осси (пом. 1636), донькою Миколая Ожґи[pl], ловчого львівського. Мали 4 дітей:

  • Марцін — священник;
  • Пйотр — священник;
  • Реґіна — дружина львівського стольника Станіслава Ковальського;
  • Маріанна — дружина подільського чашника Якуба Потоцького[3].
Remove ads

Примітки

Література

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads