Алексейчук Владислав Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алексейчук.

Владисла́в Володи́мирович Алексейчу́к (нар. 18 липня 1977, Умань, Черкаська область — пом. 20 січня 2015, Донецький аеропорт) — український військовик, молодший сержант 81-ї окремої аеромобільної бригади (90-й окремий аеромобільний батальйон). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). Один із «кіборгів».

Алексейчук Владислав Володимирович
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	18 липня 1977(1977-07-18)  Умань, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	20 січня 2015(2015-01-20) (37 років)  Донецьк, Україна
Поховання	Умань
Псевдо	Елвіс
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	90 ОАеМБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» Медаль «За жертовність і любов до України»

Життєпис

Народився 18 липня 1977 року в місті Умань Черкаської області. Закінчив загальноосвітню школу № 7 (нині — загальноосвітня школа № 7 — колегіум) міста Умань, потім — Уманський державний аграрний університет (нині — Уманський національний університет садівництва).

Проходив строкову військову службу в Аеромобільних військах Збройних Сил України.

Проживав у місті Умань. Був активним громадським діячем, засновником мистецького проєкту «Підвал Шекспіра».

21 серпня 2014 року мобілізований Уманським об'єднаним міським військовим комісаріатом Черкаської області до лав Збройних Сил України^[1]. Служив у 90-му окремому аеромобільному батальйоні.

З листопада 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Зник безвісти 20 січня 2015 р. під час бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час прориву для евакуації поранених^[2]. Через місяць тіло Владислава Алексейчука вдалося вивезти з ДАП разом з тілами Дмитра Ґудзика, Олексія Марченка, Петра Савчука та Миколи Самака.

До жовтня 2015 року був у списках зниклих безвісти, після експертизи ДНК встановлено, що він похований взимку 2015 року, як невідомий солдат, на Краснопільському кладовищі міста Дніпропетровськ (нині — місто Дніпро).

27 жовтня 2015 року перепохований на кладовищі «Софіївська Слобідка» міста Умань^[3].

Залишились батьки.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[4].
• Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
• Медаль «За жертовність і любов до України» (посмертно).
• Надано звання «Почесний громадянин м. Умань» (посмертно)^[5].
• Почесна відзнака «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
• Пам'ятна медаль «Ніхто крім нас» 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 81-ї окремої аеромобільної бригади.
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня^[6][7].