Алфьоров Микола Семенович

Микола Семенович Алфьо́ров (нар. 26 вересня 1917, Компаніївка — пом. 6 листопада 1982, Свердловськ) — російський радянський архітектор і педагог, доктор архітектури з 1963 року; член Спілки архітекторів СРСР з 1952 року^[1], член-кореспондент Академії мистецтв СРСР з 1978 року.

Алфьоров Микола Семенович
Народження	13 (26) вересня 1917  Компаніївка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська республіка
Смерть	6 листопада 1982(1982-11-06) (65 років)  Свердловськ, РРФСР, СРСР
Поховання	Широкореченське кладовищеd
Країна (підданство)	СРСР
Навчання	Харківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова
Партія	КПРС
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Єкатеринбург
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алфьоров.

Біографія

Народився 13 [26] вересня 1917(19170926) в селі Компаніївці Єлисаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер селище міського типу Кіровоградської області, Україна). Протягом 1935—1940 років навчався в Харківському інституті інженерів комунального будівництва. Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1943 року.

З 1946 року в Уральському політехнічному інституті:

• у 1946—1952 — асистент кафедри архітектури (у 1948-1951 навчався в аспірантурі Московського архітектурного інституту; 1952 року захистив кандидатську дисертацію);
• у 1952—1964 — доцент кафедри архітектури;
• у 1964—1967 — професор, завідувач кафедри архітектури;

Протягом 1967—1972 — ректор Уральського відділення Московського архітектурного інституту, а протягом 1972—1982 — ректор Свердловського архітектурного інституту^[1].

Помер в Свердловську 6 листопада 1982 року. Похований в Свердловську на Широкореченському кладовищі.

Споруди, праці

проєкти і будівлі

• у Свердловську
  • водна станція в Парку культури та відпочинку імені В. В. Маяковського (1946);
  • реконструкція музею Я. М. Свердлова (з Г. О. Голубєвим, 1947);
  • житлові будинки на вулицях Малишева та Свердлова (1955);
  • ансамбль музейно-паркового ансамблю «Історична площа» (з Г. І. Дубровіним, А. В. Овечкіним, В. А. Піскуновим, А. Є. Коротковським, Л. П. Винокуровою, 1974);
• у Москві
  • реконструкція Чистопрудного бульвару;
  • планування та будівництво кварталу на Котельницькій набережній (1949);
• конкурсні проєкти:
  • монумент Перемоги у Вільнюсі;
  • будівля Ради міністрів Литовської РСР (Вільнюс, 1947);
  • пам'ятник воїнам та громадянам, загиблим під час визволення Сталіного;
  • будинок Сталінської обласної ради (Сталіно, 1944);
  • меморіальний знак на кордоні Європи та Азії (співавтор Б. М. Давідсон, 1954);
  • проект реконструкції Театру опери та балету в Свердловську (співавтори Б. М. Давідсон, П. В. Оранський, Н. С. Власенко, 1954).

публікації

• «Зодчие старого Урала» (Свердловськ, 1960) (рос.);
• «Архитектурное проектирование промышленных зданий и сооружений», частини 1-3 (Москва, 1979) (рос.).

Відзнаки

• Нагороджений
  • Срібним хрестом за заслуги (Польська Народна Республіка, 1945)^[1];
  • радянськими орденами: Червоної Зірки (31 серпня 1944)^[2], Трудового Червоного Прапора (1971), «Знак Пошани» (1976)^[1];
  • радянськими медалями: «За бойові заслуги» (15 листопада 1943), «За оборону Москви» (1 травня 1945), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За визволення Варшави»^[2];
• Народний архітектор СРСР з 1978 року.