Альнілам

Альніла́м^[9] (Епсілон Оріона, ε Ori) — великий блакитний надгігант, віддалений від Землі приблизно на 1 340 св. років, розташований у сузір'ї Оріона. Його світність оцінюється у 832 000 світностей Сонця, а маса — бл. 64,5 маси Сонця.

Альнілам

Альнілам підсвічує NGC 1990. Фото Глена Юмана
Дані спостереження Епоха J2000
Сузір’я	Оріон
Пряме піднесення	05г 36х 12.8с[1]
Схилення	−01° 12′ 06.9″[1]
Видима зоряна величина (V)	1.69[2] (1.64 – 1.74[3])
Характеристики
Спектральний клас	B0 Ia[4]
Показник кольору (B−V)	−0.18[2]
Показник кольору (U−B)	−1.03[2]
Тип змінності	типу α Лебедя[3]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv)	25.9[5] км/c
Власний рух (μ)	Пр.сх.: 1.49[1] мас/р Схил.: −1.06[1] мас/р
Паралакс (π)	1.65 ± 0.45 мас[1]
Відстань	прибл. 2000 св. р. (прибл. 600 пк)
Абсолютна зоряна величина (MV)	−6.95[6]
Фізичні характеристики
Маса	30-64.5[7] M☉
Радіус	28.6-42.0[7] R☉
Світність	389,000-832,000[7] L☉
Ефективна температура	27,000[7][8] K
Обертальна швидкість (v sin i)	40-70[7] км/с
Інші позначення
Alnilam, ε Ori, 46 Оріона, 112 G Оріона, HR 1903, BD -01°969, HD 37128, SAO 132346, FK5 210, HIP 26311, TD1 4963, 参宿二
Посилання
SIMBAD	дані для HD+37128

Опис і спостереження

Альнілам розташований посередині Пояса Оріона і є його найяскравішою зорею.

Альнілам — блакитний надгігант, 30-та за яскравістю зоря на небі (4-та за яскравістю в сузір'ї Оріона). Разом з зорями Мінтака й Альнітак Альнілам утворює Пояс Оріона, відомий під різними іменами в багатьох стародавніх культурах. Альнілам є середньою зорею пояса. Сягає найвищої точки в небі опівночі 15 грудня.

Альнілам разом з іншими зорями пояса Оріона входить у розсіяне скупчення Collinder 70^[10], якщо відстань до нього складає 412 парсек, або розташований за ним, якщо відстань складає 606 парсек.

Зоря є змінною типу α Лебедя, з амплітудою зміни яскравості від +1,64 до +1,74 видимої зоряної величини. Від 1943 року спектр цієї зорі слугує як одна зі стабільних якірних точок для класифікації інших зір^[4]. Альнілам є також однією з 58 зір, які використовуються у астрономічній навігації. Завдяки її відносно простому спектру зорю використовують для вивчення міжзоряного середовища.

З урахуванням маси й віку зорі, протягом наступного мільйона років Альнілам, імовірно, перетвориться на червоного надгіганта, а потім вибухне надновою. Зоря оточена молекулярною хмарою NGC 1990, яку вона підсвічує, утворюючи відбивну туманність. Її зоряний вітер може сягати швидкості 2000 км/с, тобто зоря втрачає масу у 20 мільйонів разів швидше, ніж Сонце^[8].

Характеристики

Щодо характеристик Альнілама єдиної думки немає. Кроутер і колеги на основі моделювання зоряного вітру й атмосфери зорі 2006 року отримали світність у 275 000 світностей Сонця (L_☉), ефективну температуру 27 000 K і радіус у 24 радіуси Сонця (R_☉)^[8]. Сірл і колеги, використовуючи код CMFGEN для аналізу спектру зорі 2008 року, вирахували світність на рівні 537 000 L_☉, ефективну температуру 27 500 ± 100 K і радіус 32,4 ± 0,75 R_☉^[6]. Аналіз спектру й віку зір-членів зоряної асоціації Orion OB1 дає масу в 34,6 маси Сонця (40,8 M_☉ на час перебування на головній послідовності) і вік у 5,7 мільйони років^[11].

Новіший детальний аналіз Альнілама на різних довжинах хвиль дає дуже високу світність, радіус і масу, якщо використовувати менше значення відстані до зорі у 606 парсек, на яке вказав Гіппаркоса^[1]; наприклад, за такої відстані яскравість визначена на рівні 863 000 L_☉, найбільша коли-небудь розрахована для зорі^[7]. Якщо ж використати більший паралакс з початкового значення, яке дав Гіппаркос, відстань до зорі обраховується на рівні 412 парсек^[12], що, відповідно, дає фізичні параметри, більш узгоджені з ранішими публікаціями.

Інші назви та історія

ε Orionis —позначення Баєра, 46 Orionis —Фламстіда.

Традиційна назва Альнілам походить з араб. النظام, трансліт. al-niẓām, досл. «низка (перлів)». Споріднені написання — Альніган і Альнітам^[13]; усі три назви, очевидно, є наслідками помилок при транслітерації або копіюванні,^[14] перша з яких виникла, ймовірно, через змішання з араб. النيلم, трансліт. al-nilam, досл. «сапфір».

Пояс Оріона

Докладніше: Пояс Оріона

ОріонАльнілам є середньою з трьох зір пояса.

Три зорі Пояса Оріона разом були разом відомі під багатьма іменами протягом історії людства у різних культурах. Арабські назви включають Аль Ніджад ('Пояс'), Аль Насак ('Лінія'), Аль Алькат ('Золоті Зерна (чи Горіхи)') та у сучасній арабській — Аль Мізан аль Хакк ('Точний промінь вагів').

У китайській міфології вони також були відомі як «Зважуючий промінь»^[13]. Також у Китаї Пояс був відомий як дім Трьох Сестер (спрощ.: 参宿; кит. трад.: 參宿; піньїнь: Shēn Xiù), один з 28 домів китайських сузір'їв. Це один з західних домів Білого Тигра.

У дохристиянській Скандинавії, Пояс був відомий як куделя (вертикальна частина прядки) Фріґґ або куделя Фрейї^[15]. Схожими за змістом середньовічними європейськими назвами, походженням з Біблії, були Посох Якова та Посох Петра, а також Три Маги чи Три Королі. У фінській міфології Пояс відомий як коса Вяйнямьойнена (Калевала) та Калеванський меч^[13].

Народ Сері з північно-західної Мексики називає Пояс Hapj (слово на позначення мисливця), який складається з трьох зір: Hap (муловий олень), Haamoja (вилоріг), and Mojet (товсторіг). Hap розташований посередині та застрелений мисливцем, його кров накрапала на острів Тібурон^[16].