Альфред Брендель

Альфред Брендель (нім. Alfred Brendel; 5 січня 1931, Візмберг — 17 червня 2025) — австрійський піаніст, британський підданий.

Альфред Брендель
нім. Alfred Brendel
Основна інформація
Дата народження	5 січня 1931(1931-01-05)[1][2][…]
Місце народження	Loučná nad Desnoud[3][4]
Дата смерті	17 червня 2025(2025-06-17)[5] (94 роки)
Місце смерті	Лондон, Велика Британія[6]
Роки активності	1948 — 2008
Громадянство	Австрія[4]  Чехословаччина
Професії	піаніст, композитор, поет, есеїст, музикант, редактор, класичний піаніст, письменник
Освіта	Віденський університет музики й виконавського мистецтва
Вчителі	Едвін Фішер[7], Paul Baumgartnerd[7] і Едуард Штейерманн[7]
Відомі учні	Etsuko Hirosed
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Членство	Європейська академія наук і мистецтв, Німецька академія мови і поезії, Баварська академія витончених мистецтв і Американська академія мистецтв і наук
Нагороди	Musikpreis der Stadt Duisburgd (2009) Praemium Imperiale (2009) премія Леоні Соннінг (2002) премія «Грамофон» за прижиттєві досягненняd (2010) золота медаль Королівського філармонічного товаристваd (1992) Музична премія імені Герберта фон Караянаd (2008) премія Ернста Сіменса (2004) Премія Роберта Шумана (2002) Hans von Bülow Medald (1992) Frankfurter Musikpreisd (1984) Премія Echo Klassik інструменталісту рокуd (1998) Critics' Circle Award for Distinguished Service to the Artsd Steinway artistd Royal Philharmonic Society Award (Book)d (1991)
Діти	Adrian Brendeld[4]
alfredbrendel.com
Файли у Вікісховищі

Життєпис

Дитинство і юність Бренделя пройшло в Загребі і потім в Граці, в кінці Другої світової війни він був відправлений на риття траншей і потрапив до лікарні з обмороженням. Весь цей час він складав музику, грав на фортепіано і малював — і є чи не єдиним великим піаністом XX століття, які не отримали систематичної музичної освіти (Брендель відвідував майстер-класи Едвіна Фішера і Едуарда Штейермана, екстерном закінчив Віденську академію музики).

Перший виступ Бренделя відбулося в Граці, коли йому було 17 років, і було повністю присвячено фуги, причому поряд з творами Баха, Брамса і Ліста Брендель виконав кілька своїх творів. Надалі, проте, Брендель повністю відмовився від письменництва. У 1949 році Брендель взяв участь в конкурсі піаністів імені Ферруччо Бузоні і отримав 4-ту премію; в 1950 році він перебрався до Відня. До 1952 року відноситься перший запис Бренделя — П'ятий фортепіанний концерт Прокоф'єва. Аж до 1970-х років Брендель багато концертував в Австрії, виконуючи, головним чином, сонати Бетховена, твори Брамса, Ліста, Шумана і Шуберта, однак міжнародне визнання прийшло до Бренделя після лондонських виступів середини 1970-х (спочатку з Бетховеном); в Лондон Брендель і переселився. З Бетховеном були пов'язані і історичні цикли концертів Бренделя 1980-х-90-х років, включаючи виконання всіх 32 сонат Бетховена в Карнегі-холі.

В останні роки Альфред Брендель займається з молодими піаністами, виступає в ансамблі зі своїм сином, віолончелістом Адріаном, публікує свої вірші. У 2002 році він був удостоєний Премії Роберта Шумана за внесок у шуманівський репертуар. У 2004 році Бренделю була присуджена Премія Ернста Сіменса — одна з найпрестижніших світових музичних нагород.

Особисте життя

Брендел двічі одружився. Перший шлюб, починаючи з 1960 по 1972 роки, був з Ірис Хейман-Гонсала, в цьому шлюбі народилася дочка Доріс, яка є поп-рок-музикантом. У 1975 році Брендель одружився з Іреною Семлер, у подружжя — троє дітей; син, Адріан, віолончеліст і дві дочки, Катаріна та Софі.

Творчість

Репертуар

В репертуарі Бренделя переважає австрійська і німецька класика. До музики XX століття Брендель звертається порівняно рідко, хоча фортепіанний концерт Арнольда Шенберга відноситься до числа найважливіших його робіт. Творче кредо Бренделя випливає з його заяви: «Я несу відповідальність перед композитором, а особливо перед твором» — позицію Бренделя часто описують як позицію музиканта-аналітика.

Бібліографія

• Musik, Sinn und Unsinn. Festschrift anläßlich der Hommage an Alfred Brendel (Берлін, 2017)^[8]

Визнання і нагороди

• Кавалер ордена Британської імперії
• Премія Роберта Шумана (2002)
• Премія Ернста Сіменса (2004)
• Praemium Imperiale (Японія) (2009)

Введений в Зал слави журналу Gramophone^[9].